Базова (базова) ставка відсотка (Base rate, Prime Rate) – це ставка відсотка, від величини якої розраховується значення змінної відсоткової ставки за її переоцінки. Як правило, використовують як базові, так звані, «безризикові» ставки (на кшталт LIBOR), прайм-рейт (ставка відсотка для першокласних найбільш надійних позичальників), або «специфічні» ставки на кшталт собівартості залучених коштів банку. В Україні як базова ставка може використовуватись облікова ставка Національного банку України.
Базова (базисна) ставка відсотка – ставка відсотка, що використовується комерційними банками як базова при розрахунках відсотків, що стягуються з клієнтів. Насправді, більшість клієнтів банків платять деяку премію понад базову ставку, беручи до уваги ризик банків у зв’язку з кредитуванням, вплив конкурентного ринку та регулювання пропозиції кредитів.
Базова (базова) ставка відсотка — неофіційна назва ставки, за якою Банк Англії кредитує облікові будинки (discount houses), що ефективно контролюють позичку в банківській системі. Скасування 1981 р. мінімальної позичкової ставки (minimum lending rate) стало показником послаблення державного контролю за банківською системою, проте необхідність збільшення відсоткові ставки наприкінці 1980-х гг. щоб контролювати інфляцію і дефіцит платіжного балансу (balance of payments) призвела до того, що термін «базова ставка» став використовуватися в цьому сенсі.
Базова процентна ставка встановлюється здебільшого як річна ставка. При наданні кредитів процентна ставка визначається за базовою процентною ставкою, а також виходячи із рівня процентної маржі. Розмір базової відсоткової ставки залежить від попиту кредитні ресурси та його пропозиції, відсоткові ставки ринку, відсоткові ставки, встановлюваних центральним банком. Базисна процентна ставка є, як правило, мінімальною процентною ставкою банку.
(Див. Європейська міжбанківська ставка пропозиції, Лондонська міжбанківська ставка пропозиції).
