Бартер (Англ. barterвід середньоангл. bartrenСередньофранц. barater – Обмінювати) – це мінова торгівля, спосіб торгівлі товарами та послугами у вигляді безпосереднього взаємообміну без використання грошей (натуральний обмін).
Відповідно бартерна економіка – це економіка, де немає єдиного загальноприйнятого кошти обміну (грошей) і товари обмінюються безпосередньо друг на друга; бартерна угода – це товарообмінна угода із передачею права власності на товар без платежу грошима.
Коли беруть участь гроші, угода називається продажем (англ. sale). Бартер часто використовується в сучасному суспільстві – він може бути кращим за сильної інфляції або в міжнародній торгівлі з країнами з нестійкою валютою.
Бартер широко застосовувався за умов дефіцитної економіки СРСР 80-х, доповнюючи ненадійні і недостатні матеріально-технічні зв’язку, встановлювані з центру. Тому розвиток бартеру останнім часом неправомірно вважати лише породженням ринкових реформ. Однак у період ринкових реформ елементи бартерної економіки набули небезпечного розвитку. Повноцінної статистики в цій галузі не ведеться, але вибіркові дослідження та оцінки експертів свідчать, що в перехідний період в окремих галузях рівень бартерних операцій перевищував 50%, а по окремих підприємствах доходило до того, що грошова складова у виручці була навіть меншою за фонд оплати праці ( з усіма соціальними наслідками, що випливають звідси – затримками у виплаті зарплати тощо). Цьому сприяли:
- скорочення оборотних засобів підприємств внаслідок інфляційного знецінення та – у певні періоди – внаслідок відносно жорсткої стабілізаційної політики уряду;
- прагнення підприємств до ухилення від податків (при бартері господарська діяльність підприємств відбувається за мінімальних обсягів коштів на розрахункових рахунках та стягування податків, недоїмок тощо. виявляється неможливим).
Широке поширення бартеру країни тягне у себе різноманітні негативні наслідки, передусім позбавляючи ціни їх регулюючої функції. Бартерні схеми зовсім не залежать від цінової ситуації, що складається на ринку. Ціна товарів, що беруть участь у бартері, може бути будь-який – вона, як правило, відображає не співвідношення попиту та пропозиції, а деякі бажані пропорції, що встановлюються під час прямої домовленості між продавцем та покупцем. Обидві сторони зацікавлені лише тому, щоб отримати необхідну кількість одиниць товару за свій власний, тобто. для існування такої своєрідної економіки не потрібні ринкові інструменти – банки та інші кредитні установи.
Бартер сприяє розвитку посередницької діяльності, що певною мірою заповнює прогалини, що виникли в результаті розпаду системи централізованого матеріально-технічного постачання, але часто набуває паразитичного, а іноді й кримінального характеру. Спостерігається катастрофічне збільшення термінів розрахунків підприємств один з одним та з державою. Нормальним для ринкової економіки вважається термін проведення розрахунків 1-2 міс. Проте, за даними 90-х рр., лише 5% обстежених підприємств здійснювали розрахунки з контрагентами протягом 2 міс., половина – терміном до 6 міс. А в енергетичному та газовому комплексі затягування остаточних розрахунків на кілька років стало нормою. Тим часом, як свідчать дослідження, середній термін розрахунків тим коротше, що більше фінансовий компонент у виручці, тобто. що менше бартер.
Держава вживає різних заходів для скорочення бартеру (заборони взаємозаліків, встановлення термінів розрахунку тощо). Однак для реального виконання цього завдання необхідна перш за все фінансова стабілізація та нормалізація грошового обігу в країні.
Бартер також широко застосовується у зовнішньоторговельному обороті, де він є безвалютним, але оцінюваним і збалансованим обміном різними товарами між країнами, що оформляється єдиним договором (контрактом). Зокрема, така форма торгівлі практикується між країнами СНД, насамперед у випадках, коли як економічні агенти виступають не окремі приватні фірми, а уряди.
