Що таке банківський вексель?
Банківський вексель (англ. bank bill/note) — одностороннє, нічим не обумовлене зобов’язання банку, який випустив банківський вексель, щодо сплати зазначеній у ньому особі, її наказу або правонаступнику певної грошової суми у встановлений термін.
Юридична сутність банківського векселі полягає у встановленні зобов’язання банку передати клієнту вартість послуги з винагородою. Вказівки на підставу, за якою банк приймає на себе таке зобов’язання, документ, що його встановлює, не містить. На практиці такою підставою найчастіше буває надання банку з боку клієнта деякої послуги (наприклад, внесення грошової суми), еквівалентом якої є не зустрічна реальна послуга банку, а прийняття ним зобов’язання надати таку послугу.
Вітчизняне законодавство не передбачає випуску банківських векселів будь-яких спеціальних правил чи винятків. Правовий режим банківського векселі збігається із загальним режимом для векселів всіх інших емітентів та регулюється Цивільним кодексом. Зазвичай банківський вексель сприймається як якась боргова розписка. Але його сучасний варіант є особливим документом, який складається за стандартною прийнятою у всьому світі формою, встановленою прийнятим Женевською конвенцією у 1930 році законом про переказний і простий вексель.
Банківський вексель є зазвичай простий вексель, що містить такі обов’язкові реквізити:
- вексельну мітку;
- зобов’язання сплатити певну суму;
- позначку про термін та місце платежу;
- найменування одержувача платежу;
- позначку про дату та місце складання;
- підписи двох відповідальних осіб, адресу та печатку банку.
Насправді іноді застосовуються як прості, а й переказні банківські векселі з допомогою третіх осіб (зазвичай, боржників чи гарантів банку-эмитента).
Економічна природа банківського векселі
За економічною природі банківський вексель є фінансовий інструмент, з якого банк може здійснювати запозичення коштів юридичних і фізичних осіб (див. Формування ресурсів комерційних банків).
На відміну звичайних векселів, мають, зазвичай, товарну основу, банківські векселі мають фінансову основу, тобто. Підставою для випуску банківського векселі є рух коштів від кредитора (клієнта банку) до боржника (банку), який оформляє свої зобов’язання як банківського векселі. Тому банківський вексель має з економічного погляду деяку подібність із банківським депозитом (вкладом), депозитним (ощадним) сертифікатом чи облігацією.
Банківський вексель дозволяє векселедержателю як захистити свої кошти від знецінення у процесі інфляції, а й примножити капітал. Дохід, що сплачується за векселем, може бути у вигляді відсотка чи дисконту. У першому випадку (відсотковий вексель) векселетримач отримує дохід у вигляді відсотка, що нараховується за процентною ставкою, зазначеною у векселі, на номінал векселя. У другому випадку (дисконтний вексель) векселетримач здійснює купівлю векселя за ціною, нижчою від номіналу, а при його погашенні отримує номінальну вартість – різниця (дисконт) становить винагороду кредитора.
Векселі, випущені провідними банками країни, мають майже таку ж ліквідність, як і готівка, що значно розширює межі їх подальшого використання. Наприклад, у разі гострої необхідності грошових коштів, векселетримач може здійснити облік векселя в банку, надати як забезпечення під отримання кредиту (гарантії) або використовувати його як платіжний інструмент – здійснити передачу прав за векселем третім особам шляхом індосаменту.
