Банківський кредит

Банківський кредит (Bank Loan) – це:

1. Позичковий капітал банку у грошовій формі та у банківських металах, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, платності та цільового характеру використання.
2. Форма фінансового кредиту, який банк надає своєму позичальнику на певний термін на умовах повернення та платності.
3. Будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов’язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження терміну погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення суми заборгованості, а також на зобов’язання щодо сплати відсотків та інших зборів з такої суми.

З погляду банку банківський кредит – це кредитна операція, що здійснюється відповідно до кредитної угоди про надання кредиту та супроводжується записами на банківських рахунках з відповідним відображенням у балансах кредитора та позичальника. Банківський кредит є інструментом стимулювання розвитку. Основними функціями банківського кредиту є перерозподільна, створення кредитних коштів обігу, що відтворює та стимулює.

Головними суб’єктами кредитних відносин є кредитор та позичальник. Кредитор – Суб’єкт кредитних відносин, який надає кредити іншому суб’єкту господарської діяльності в тимчасове користування. Позичальник – суб’єкт кредитних відносин, який отримав у тимчасове користування кошти на умовах повернення, платності та терміновості.

Суб’єкти господарської діяльності, а також фізичні особи можуть використовувати такі види кредиту:

• фінансовий кредит;
• комерційний кредит;
• міжнародний кредит;
• брокерський кредит;
• лізинговий кредит;
• міжбанківський кредит;
• державний кредит;
• сезонний кредит;
• овердрафт;
• іпотечний кредит;
• бланковий кредит;
• консорціумний кредит;
• споживчий кредит та ін.

Банківські кредити класифікуються за такими ознаками:

1. за термінами користування:
   • короткострокові – до 1 року;
   • середньострокові – до 3 років;
   • довгострокові – понад 3 роки.

   Строк банківського кредиту та відсотки за його користування, якщо інше не передбачено кредитною угодою, розраховуються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів із позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та відсотків за його користування.
   Короткострокові банківські кредити можуть надаватися у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у позичальників у зв’язку з витратами виробництва та обороту, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді.
   Середньострокові банківські кредити можуть надаватися на оплату обладнання, поточні витрати, фінансування капітальних вкладень.
   Довгострокові банківські кредити надаються на формування основних фондів. Об’єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже чинних основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію тощо;

2. щодо забезпечення:
   • забезпечені запорукою (майном, майновими правами, цінними паперами);
   • гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);
   • з іншим забезпеченням (порука, свідоцтво страхової організації);
   • незабезпечені (бланкові).

   Видим забезпечення банківських кредитів можуть бути: застава, гарантія, порука. Крім того, кредитний ризик може забезпечуватись страхуванням. Для більшої надійності забезпечення кредиту може укладатися тристороння угода: банк – гарант (поручитель, страхова організація) – позичальник;

3. за ступенем ризику:
   • стандартні кредити;
   • кредити із підвищеним ризиком.
4. за методами надання:
   • разово однією сумою;
   • на основі відкритої кредитної лінії;
   • гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за необхідності, зі стягненням комісії за зобов’язання);
   • у вигляді овердрафту тощо.
5. за формою надання:
   • у готівковій формі;
   • у безготівковій формі;
   • у змішаній формі.
6. за термінами погашення:
   • одноразово;
   • в розстрочку;
   • достроково (на вимогу кредитора, на заяву позичальника);
   • з регресією платежів;
   • після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).
7. за способами погашення:
   • однією сумою наприкінці терміну;
   • рівними частинами через рівні проміжки часу на основі погодженого графіка погашення кредиту та сплати відсотків;
   • нерівними частинами через проміжки часу (складний кредит, прогресивний кредит, сезонний кредит).

   Зазвичай використовують два основних методи платежів: ануїтетний чи диференційований платіж.

8. за цільовим призначенням, категоріями позичальників тощо.

Докладніша інформація міститься у статті Класифікація банківських кредитів.

Банківський кредит може надаватися суб’єктам кредитування всіх форм власності за умов, передбачених кредитним договором. Основними принципами надання банківського кредиту є: терміновість, повернення, платність, забезпеченість, цільове призначення та взаємовигідність кредитної операції для позичальника та кредитора. Принципи терміновості, повернення та платності означають, що кредит має бути повернений позичальником у визначений в угоді термін зі сплатою відсотків за користування. Принцип забезпеченості означає наявність в банку права захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Цільовий характер використання банківського кредиту передбачає використання позикових коштів на конкретні цілі, передбачені угодою. При наданні споживчих кредитів для фізичних осіб цільовий характер використання може бути передбачений кредитною угодою за згодою сторін.

Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на поточних рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки, міжбанківські кредити та кошти, отримані від випуску цінних паперів (див. Формування ресурсів комерційних банків).

Кредитні відносини між банком та суб’єктом господарської діяльності регламентуються на підставі кредитних угод, що укладаються між кредитором та позичальником у письмовій формі. У угодах визначають взаємні зобов’язання та відповідальність сторін, які можуть змінюватися в односторонньому порядку.

Банки можуть надавати кредити всім суб’єктам господарської діяльності незалежно від їхньої галузевої приналежності, статусу, форм власності за наявності у них реальних можливостей та правових форм забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Кредитна діяльність банків пов’язані з кредитним ризиком, зумовленим нездатністю контрагента повністю чи частково виконувати свої зобов’язання згідно з договором. Тому банки зобов’язані постійно оцінювати кредитоспроможність своїх контрагентів, вчасно ідентифікувати активи, за якими існує можливість отримання збитків (погані активи), створювати необхідні резерви для списання безнадійних до погашення активів. Під кредитоспроможністю позичальника розуміють наявність передумов для отримання кредиту та здатність його повернути. При наданні кредитів банк зобов’язаний дотримуватися основних принципів кредитування, перевіряти наявність забезпечення, дотримуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків.

Банк аналізує діяльність потенційного позичальника, визначає його кредитоспроможність, прогнозує ризик неповернення кредиту та приймає рішення про надання чи відмову у наданні кредиту. Основними критеріями оцінки кредитоспроможності позичальника може бути: забезпеченість власними коштами у сумі щонайменше 50% всіх його витрат; кредитна історія; оцінка продукції та наявність замовлень на її реалізацію, економічна кон’юнктура тощо.

Для отримання банківського кредиту позичальник звертається до банку. Формою звернення може бути лист, клопотання, заявка, заява, в якій (який) вказується необхідна сума кредиту, його ціль, строки погашення та форми забезпечення.

Банкам забороняється надавати кредити:

• для придбання власних цінних паперів;
• на покриття збитків господарську діяльність позичальника;
• формування та збільшення статутного фонду банків та інших господарських товариств.

Використання цінних паперів власної емісії для забезпечення кредитів можливе лише з дозволу Національного банку України. При наданні позичальнику кредиту у розмірі, що перевищує 10% власного капіталу («великі кредити»), банк зобов’язаний повідомляти про кожний такий випадок Національний банк України. Жоден із виданих «великих кредитів» не може перевищувати 25% власних коштів банку. Загальний обсяг наданих кредитів неспроможна перевищувати 8-кратного розміру власні кошти банку.

Валютні кредити можуть надавати банки, які мають відповідну ліцензію Національного банку України на право здійснення операцій із валютними цінностями. Банк повинен мати підрозділ, функціями якого є надання кредитів та управління операціями, пов’язаними з кредитуванням.

Банківські кредити суб’єктам господарської діяльності надаються у безготівковій формі шляхом сплати платіжних документів із позичкового рахунку або шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позичальника, а також у готівковій формі для розрахунків із здавачами сільськогосподарської продукції та в інших передбачених чинним законодавством випадках. Фізичним особам кредити надаються переважно у готівковій формі, але можна використовувати і безготівкова форма.

Розмір процентних ставок та порядок їх сплати встановлюються банком та визначаються у кредитній угоді залежно від виду кредиту, наданого забезпечення, попиту та пропозиції, що склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, облікової ставки та інших факторів (див. Рівень процентної ставки за кредитами) . Банк не може надавати кредити під відсоток, ставка якого нижча відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, та відсоткової ставки, що виплачується ним за депозитами. Бланкові кредити банк має право видавати лише за умови дотримання економічних нормативів.

Погашення кредиту та нарахованих за ним відсотків здійснюється позичальником – юридичною особою з поточного рахунку. Якщо рахунок позичальника відкритий в іншому банку, погашення боргу за кредитом та сплата відсотків здійснюються платіжними дорученнями позичальника, а за умови визнання боргу позичальником платіжною вимогою банку у встановленому чинним законодавством порядку. У разі неможливості сплатити борг позичальником він стягується з гарантів (поручителів) у встановленому порядку.

Банк здійснює контроль за виконанням позичальником умов кредитної угоди, цільовим використанням кредиту, своєчасним та повним його погашенням. Протягом усього терміну дії кредитної угоди банк зобов’язаний підтримувати ділові контакти із позичальником, аналізувати його фінансовий стан, перевіряти стан збереження заставного майна тощо.

(Див. Іпотечний житловий кредит, Контокорентний кредит, Кредит, Недіючі кредити, Овернайт, Позика, Рамбурс, Револьверний кредит, Синдикований кредит, Споживчий кредит, Товарний кредит).