Банківські резерви (Reserves) – запас чогось на випадок необхідності, частина ресурсів, тимчасово виключених з обороту, джерело, з якого використовують ресурси, що зберігаються у разі крайньої необхідності (від лат. Reservo – зберігаю).
Банківські резерви – частина банківського капіталу, яку використовують для страхування (компенсації) кредитів, погашення яких ставиться під сумнів.
Розрізняють такі основні види банківських резервів:
- оперативні — легко доступні активи у разі раптового пред’явлення значних платіжних вимог вкладників банків;
- готівка – частина капіталу або активів, які можна легко перетворити на готівку;
- загальні — кошти на покриття сумнівних боргів, непередбачених витрат, збитків та інші потреби встановлюються у розмірі фіксованого відсотка від загальної суми активів, які вони покривають;
- обов’язкові – платіжні кошти, що зберігаються на спеціальних резервних рахунках у центральних банках та нормативи яких встановлюються у законодавчому порядку.
Банківські резерви використовуються для забезпечення належного рівня ліквідності та платоспроможності банку.
Обов’язкові резерви банку є інструмент регулювання загальної ліквідності банківської системи, використовуваний Центральним банком контролю грошових коштів у вигляді зниження грошового накопичення комерційними банками. Подібний механізм встановлюється з метою обмеження кредитних можливостей фінансових організацій та підтримки на певному рівні грошової маси в обігу.
Обов’язкові резерви банку — це, власне, кошти комерційних банків та інших кредитних інститутів, які мають зберігати у Центральному банку як гарантійного фінансового фонду, що забезпечує належне виконання своїх зобов’язань перед клієнтами. У принципі завдання створення обов’язкових резервів лежить поза інтересами окремо взятого банку, по суті — це інструмент здійснення грошово-кредитної політики держави.
Резервний фонд банку – Частина власного капіталу, утворена за рахунок щорічних відрахувань від прибутку. Резервний фонд служить покриття збитків банку, що у результаті його діяльності, і навіть створюється збільшення статутного фонду. Норматив відрахувань до резервного фонду встановлюється загальними зборами акціонерів, проте може становити менше певної величини статутного капіталу. Резервний фонд включається до розрахунку капіталу банку.
Резерв на можливі втрати за кредитними операціями є спеціальний резерв банку, формування якого зумовлено кредитними ризиками у діяльності фінансових організацій. Цей резерв дозволяє уникати коливань величини прибутку банків у зв’язку зі списанням втрат за позиками, цим впливаючи на величину капіталу. Даний резерв формується за рахунок відрахувань, що відносяться на витрати банків, причому окремо за кожною виданою позикою. Резерв банку на можливі втрати з позик використовується лише покриття не погашеної клієнтами позичкової заборгованості. За рахунок зазначеного резерву банку проводиться списання втрат за неможливими для стягнення позичок.
Резерв банку під знецінення цінних паперів формується в тому випадку, якщо ринкова вартість цінного паперу на останній робочий день звітного місяця (тобто на дату оцінки) виявиться нижчою від балансової вартості цінного паперу.
Також банки формують і низку інших резервів, зокрема: резерв під прострочену та сумнівну до стягнення дебіторську заборгованість, резерв за простроченими та сумнівними нарахованими доходами (відсотками, комісіями), резерв за деякими видами позабалансових зобов’язань тощо.
(Див. Резерви під втрати за активними операціями).
