Що таке банківська система?
Досить часто у економічній літературі під банківською системою розуміють всю сукупність банків, функціонуючих у країні. Але таке трактування передбачає суто механічне об’єднання банків одну сукупність, яка має чітко певних цілей, специфічних функцій і самостійної участі на фінансовому ринку.
Але, за фактом, банківська система виникає не внаслідок «механічного» об’єднання банків, а формується на основі заздалегідь виробленої концепції, у межах якої приділяється особлива роль кожному виду банків (центральний (емісійний) банк країни та комерційні банки).
Банківська система – це законодавчо затверджена, чітко структурована сукупність фінансових посередників ринку, котрі займаються банківською діяльністю.
У цьому під банківською діяльністю розуміється набір посередницьких операцій на фінансовому ринку, здійснення яких законодавчому рівні дозволено спеціальним інститутам – банкам. Іншим фінансовим посередникам займатися цією діяльністю заборонено. Банківська діяльність перебуває під особливим наглядом із боку держави.
З правової точки зору, банк – це фінансовий посередник, який виконує одну або кілька операцій, які віднесені законом до банківської діяльності. Але такий підхід не враховує економічних критеріїв віднесення тих чи інших посередницьких операцій на грошовому ринку до банківської діяльності.
З економічної точки зору, банк – це фінансовий посередник на грошовому ринку, який виконує комплекс базових операцій:
- мобілізацію коштів (залучення депозитів);
- надання кредитів;
- здійснення розрахунків між економічними суб’єктами.
Крім базових операцій банки можуть здійснювати і низку інших операцій на грошовому ринку. Але якщо фінансовий посередник не виконує жодної з трьох перерахованих вище базових функцій, то його відносять до небанківських фінансових інститутів. До таких відносяться страхові організації, пенсійні та інвестиційні фонди, трастові та фінансові компанії тощо.
Банківська система не включає небанківські фінансові інститути. Саме цим банківська система відрізняється від кредитної системи, до складу якої входять як банківські, і небанківські фінансові посередники, тобто. банківська система – це складова частина кредитної системи.
Виділення банківської системи як особливої структури обумовлено двома причинами:
- необхідністю здійснення громадського нагляду та регулювання банківської діяльності, узгодження комерційних інтересів окремих банків із загальнодержавними інтересами – забезпечення стабільності національної валюти та сталої роботи всіх банків;
- здійсненням збалансованості попиту та пропозиції на грошовому ринку в цілому та в кожному його секторі зокрема.
Структура банківської системи
За своєю будовою банківські системи різних країн суттєво відрізняються одна від одної. Але в той же час існує низка ознак, які властиві всім банківським системам, що функціонують за умов ринкової економіки. Це насамперед їхня дворівнева структура.
На першому (верхньому) рівні знаходиться один банк (у деяких випадках – кілька банків, об’єднаних загальними цілями та завданнями). Такому банку надається статус центрального (емісійного) банку та на нього покладається відповідальність за здійснення грошово-кредитної політики. Першочерговими завданнями центрального банку є забезпечення стабільності національної грошової одиниці та забезпечення стабільності функціонування всієї банківської системи країни.
На другому (нижньому) рівні банківської системи знаходяться інші банки, які у банківській практиці прийнято називати комерційними. Комерційні банки займаються обслуговуванням економічних суб’єктів – юридичних та фізичних осіб, а також державних установ. Саме через комерційні банки здійснюється обслуговування національної економіки відповідно до завдань грошово-кредитної політики, затвердженої центральним банком. Тому комерційних банків розглядають як фундамент банківської системи, вершиною якої є центральний банк.
Функції банківської системи
Банківська система виконує 3 основні функції:
- трансформаційну;
- створення платіжних засобів та регулювання грошової маси;
- забезпечення стабільності банківської діяльності та грошового ринку.
Трансформаційна функція обумовлена посередницькою місією банків. Залучаючи кошти в одних суб’єктів ринку та кредитуючи інших, банки мають можливість змінювати (трансформувати):
- терміни фінансових капіталів;
- їх розміри;
- Фінансові ризики.
Трансформаційну функцію виконують як комерційні банки, і Центральний банк (у разі він виступає у ролі «банку банків»).
Функція створення грошей та регулювання грошової маси полягає в тому, що банківська система оперативно управляє пропозицією грошей відповідно до зміни попиту на них. За допомогою проведення грошово-кредитної політики Центральний банк регулює ліквідність банківської системи та обсяг грошової маси в обігу. Наприклад, маніпулюючи розміром відсоткової ставки за обов’язковими резервами, Центральний банк впливає обсяг грошових коштів, доступних комерційним банкам реалізації активних операцій.
Функція забезпечення стабільності банківської діяльності та грошового ринку пов’язана з високим рівнем ризиків, властивих банківській системі. Банки, будучи посередниками на ринку, працюють переважно рахунок залучених коштів (див. Формування ресурсів комерційних банків). Тому банкрутство банку матиме серйозні економічні наслідки як клієнтів окремого банку, але й економіки всієї країни.
Стабілізаційна функція банківської системи знаходить свій прояв:
- у прийнятті законів та інших нормативних актів, що регламентують діяльність усіх суб’єктів банківської системи;
- у створенні ефективного банківського контролю та нагляду.
