Авіаційне страхування

Авіаційне страхування – Страхування ризиків, пов’язаних з експлуатацією авіаційної та космічної техніки. Авіаційне страхування – підгалузь страхування, що включає:

• страхування ризиків авіаційного підприємства (авіакомпанії);
• страхування відповідальності за товар в авіації.

Авіаційне страхування виникло на початку 20 століття та досягло найвищого розквіту в його другій половині у зв’язку з розвитком цивільної авіації, збільшенням кількості повітряних суден та обсягів перевезення вантажів та пасажирів.

Авіаційне страхування характеризується катастрофічним розміром збитків та відповідно великими сумами страхових виплат. З цієї причини цим страхуванням займаються великі страхові компанії, що іноді об’єднуються в страхові пули. Майже всі авіаційні ризики перестрахування для отримання збалансованого страхового портфеля з цього виду страхування.

Об’єкти авіаційного страхування:

1. повітряні судна та інші засоби авіаційної техніки від пошкодження та загибелі;
2. відповідальність перед третіми особами та пасажирами за шкоду їх здоров’ю та майну;
3. ризик нещасного випадку щодо авіаційного персоналу;
4. відповідальність власників аеропортів;
5. втрата прибутку внаслідок неможливості експлуатувати повітряне судно внаслідок аварії та ін.

Авіаційне страхування включає такі види страхування:

• каско;
• військових ризиків;
• цивільну відповідальність перевізника;
• відповідальності перед пасажирами за міжнародні перевезення;
• відповідальності виробників авіаційної техніки;
• відповідальності аеропортів та управління повітряним рухом та ін.

Страхування каско передбачає відшкодування шкоди лише від пошкодження чи конструктивної загибелі транспортного засобу. Каско літака:

• фюзеляж;
• двигуни;
• штурманське навігаційне та радіообладнання;
• гідравлічні системи;
• шасі;
• електрообладнання, а також інші комплектуючі вузли, встановлені в літаку.

Страхування військових ризиків. Практично всі поліси авіаційного страхування включають застереження про ризики захоплення, військові ризики і т.п. Свого часу авіаційні страховики у Великій Британії, що здійснюють страхування «від усіх ризиків», дійшли згоди вводити у всі поліси страхування каско застереження, що виключає з покриття ризики: війни, громадянської війни, ядерного вибуху та його наслідків, заколотів, страйків, конфіскації та арешту майна, зловмисних дій, саботажу та захоплення літака. Аналогічні угоди діють у США та країнах континентальної Європи.

Деякі з вищезгаданих ризиків, такі, як ризики заколоту та страйків, зловмисних дій, саботажу та захоплення літака, які не мають політичної підстави (але виключаючи війну, громадянську війну та ризики, пов’язані із застосуванням ядерної зброї), можуть бути відновлені у покритті за полісом страхування «від усіх ризиків», зазвичай при сплаті додаткових премій, розмір якої залежить від ступеня схильності до об’єкта даного ризику. Відновлення покриття здійснюється на умовах, що страховик має право будь-коли розірвати договір страхування, повідомивши страхувальника за 7 днів; у разі, коли страхується парк літаків, встановлюється загальний ліміт суми збитків на час дії поліса.

Каско літака може бути застраховано від ризиків війни, громадянської війни, актів саботажу та захоплення літаків лише за окремими полісами, які підписуються головним чином страховиками Ллойда (хоча й інші страхові компанії дедалі ширше займаються страхуванням цих ризиків на умовах Ллойда). Такі окремі поліси включають усі ризики, виключені з полісу страхування від усіх ризиків стандартним застереженням. При цьому виключаються ядерні ризики, які взагалі не страхуються. Такі спеціальні поліси передбачають автоматичне розірвання покриття у разі початку війни між найбільшими світовими державами. Крім того, такий поліс у будь-який час може бути розірваний страховиками при повідомленні страхувальника за 48 годин.

Страхування громадянської відповідальності перевізника є захист майнових інтересів застрахованої особи, пов’язаної з її обов’язком у порядку, встановленому цивільним законодавством, відшкодувати збитки, завдані третім особам у зв’язку з використанням застрахованим засобом транспорту. У практиці авіаційного страхування під третіми особами розуміються всі особи, крім пасажирів та тих осіб, з якими взаємини перевізника чи виробника ґрунтуються на діловому контракті (наприклад, екіпаж, робітники та службовці компанії чи підприємства тощо), тобто особи, які перебувають на землі, а також власники, екіпаж та пасажири іншого літака, з яким цей літак може зіткнутися, пошкодити його тощо.

Страхування відповідальності перед пасажирами при міжнародних перевезеннях регулюється Варшавською конвенцією 1929: повітряний перевізник, який відповідає всім необхідним умовам для укладання контракту перевезення, несе відповідальність перед пасажирами. Відповідальність було обмежено сумою 125 тис. золотих фр. (Приблизно 10 тис. дол.). Цю суму було збільшено Гаазьким протоколом 1955 р. до 250 тис. золотих фр. (приблизно 20 тис. дол.) — ліміт досі діє за більшості міжнародних перевезень. У 1966 р. США в односторонньому порядку висунули вимогу, щоб за всіма перевезеннями, що мають початковий або кінцевий пункт на території США або проміжний пункт із зупинкою на території США, ліміт по кожному пасажиру було встановлено в розмірі 75 тис. дол. (це одностороннє рішення називають Монреальським угодою 1966).

При страхуванні відповідальності виробників авіаційної техніки (відповідальності товаровиробників) відшкодовуються збитки, понесені страхувальником у зв’язку з виходом з ладу виготовленої та (або) розробленої ним авіаційної техніки через конструктивні або виробничі недоліки. У страхування відповідальності товаровиробника може включатися відповідальність за так званий граундінг (англ. grounding), тобто зупинення польотів групи або всього парку літаків, одного типу через типовий конструктивний або виробничий дефект.

Страхування відповідальності аеропортів та управління повітряним рухом передбачає відшкодування збитків за тілесні ушкодження (включаючи смерть) третіх осіб, а також ушкодження (загибель) майна третіх осіб, включаючи авіаційну техніку, що обслуговується в аеропорту, заподіяні нещасним випадком або будь-яким дефектом, несправністю обладнання або установок, що використовуються страхувальником (як власником та оператором) аеропорту) у приміщеннях аеропорту, на льотному полі, у майстернях тощо. Крім того, можуть страхуватися ризики, пов’язані з експлуатацією паливно-заправних, вантажних комплексів, служб управління повітряним рухом у зоні аеропорту або повітряному просторі цілого регіону.

У разі встановлення ставок премії з авіаційного страхування застосовується принцип індивідуального підходу до оцінки ризику. При страхуванні повітряних суден, що здійснюють регулярні рейси з метою перевезення пасажирів, багажу та вантажів, основними критеріями тарифної ставки служать дані за складом (кількістю та моделями) літаків, їх дійсна вартість (на момент укладання договору), кількість пасажирських (вантажних) місць у кожному літаку, кваліфікація льотно-підйомного складу, річні показники пасажиро-кілометрів, літако-кілометрів та тонно-кілометрів, кількісне та вартісне вираження загибелі літаків за останні роки.

Оцінку ризику авіаційного страхування переважно виробляють сюрвеєри. При цьому використовуються показники безпеки польотів, прийняті ІКАО. Одночасно зіставляються фактичні дані, із встановленими нормами льотної придатності. Оцінюється можливість виникнення критичної ситуації в польоті, що припадає на 1 годину польоту. Вимогами норм льотної придатності рівень безпеки польотів (Р_до) заданий як

Рк <= 1 х 107

тобто. одна критична ситуація припадає щонайменше, ніж 107 нальоту парком повітряних суден на регулярних лініях цивільної авіації. Обчислюються показники нальоту на авіаційну пригоду чи наліт на катастрофу.