Аварія у морському праві – це збитки (збитки), заподіяні судну, вантажу чи фрахту під час здійснення морських перевезень. Під поняттям «аварія» мається на увазі не сам факт аварії, а пов’язані з нею збитки, зазнані учасниками морського перевезення. Залежно від характеру збитків та принципів їх розподілу між учасниками вони поділяються на загальну аварію (general average) та приватну аварію (Particular average).
Кодекс торговельного мореплавання відповідно до міжнародних правових норм визначає, що спільною аварією визнаються збитки, завдані внаслідок вироблених навмисно та розумно надзвичайних витрат або пожертвувань з метою рятування судна, фрахту та перевезеного на судні вантажу від загальної для них небезпеки.
Отже, для визнання збитку загальною аварією необхідні чотири ознаки:
- навмисність;
- розумність;
- надзвичайність;
- безумовне підтвердження того, що метою дій було рятування судна, фрахту і вантажу від загальної небезпеки, що загрожувала їм.
Під навмисністю мається на увазі, що збиток відбувся не від випадкової причини, а став наслідком свідомих дій.
Під розумністю мається на увазі, що навмисні події повністю виправдовувалися ситуацією, що склалася.
Надзвичайність передбачає, що вироблені витрати є звичайними експлуатаційними витратами перевізника чи збитками, які від виконання його нормальних обов’язків.
Загальна аварія (збитки) розподіляється між судном, вантажем та фрахтом, тобто. між конкретними особами, які мають майновий інтерес у кожному з цих об’єктів. Для підтвердження загальної аварії та розподілу збитків складається відповідний документ – диспаша.
Приватна аварія – це збитки, які не можна зарахувати до загальної аварії. Вони виникають у окремих видах имущества. Їх несе потерпіла сторона чи винуватець заподіяння (виникнення) збитків. Пошкодження судна під час шторму – це збитки його власника, а загибель вантажу – збитки продавців чи покупців. Відшкодування названих збитків зумовлюється відповідними умовами страхування.
(Див. Морське страхування)
