Аванс (фр. avance, англ. advance) – це грошова сума, яка відповідно до чинного законодавства заздалегідь видається юридичній чи фізичній особі для покриття майбутніх витрат, пов’язаних з оплатою товарно-матеріальних цінностей, виконаних робіт, наданих послуг, фрахту, відряджень, а також для грошових виплат робітникам та службовцям у рахунок заробітної плати.
Видача авансу (авансового платежу) передбачається під час виконання проектно-вишукувальних, будівельно-монтажних робіт, за послуги, що надаються органами зв’язку (підписка на газети та журнали, придбання поштових марок тощо), організаціями транспорту (придбання залізничних, автобусних) , авіаквитків тощо).
Кошти, видані як авансу – «під звіт», повинні витрачатися суворо за цільовим призначенням, що перевіряється бухгалтерією підприємства при ознайомленні з авансовими звітами, складеними підзвітними особами. Після перевірки доцільності вироблених витрат, правильності оформлення документів, що додаються, та відповідності їх призначенню вони затверджуються керівником підприємства. Юридична підзвітна особа, яка отримала авансові платежі, звітує за актами приймання-здачі: або частинами при оплаті окремих партій товару або етапів робіт, послуг або повністю при остаточному розрахунку за договором.
У разі розірвання договору чи невиконання зобов’язань аванс підлягає поверненню. Покупницькі аванси поширені міжнародної торгівлі як форма кредитування експортерів імпортерами. Аванс – це будь-який платіж, здійснений покупцем-замовником до відвантаження товару чи надання послуг.
Аванс юридично відрізняється від задатку. Ці терміни позначають різні за своєю суттю юридичні дії, хоча мають загальні ознаки і що тягнуть частково збігаються наслідки. Відмінність у тому, що з невиконанні договору сторона, відповідальна порушення, втрачає задаток (якщо відповідальний одержувач задатку, він повертає їх у подвійному розмірі). До авансу таке правило не застосовується. Крім того, на відміну від задатку, аванс передається лише як виконання зобов’язання, але не як форма забезпечення договору.
Аванс, як і завдаток, є доказом укладання договору, але, на відміну від завдатку, не є способом забезпечення його реального виконання, оскільки при невиконанні зобов’язання він підлягає поверненню і не більше. Тому будь-який попередній платіж вважається авансом, якщо письмовій угоді сторін договору прямо не зазначено, що це платіж є задатком.
