На відміну від державного фінансового контролю, який здійснюють від імені держави різні контролюючі органи, аудиторський контроль здійснюють незалежні організації на договірних засадах.
Зміст
Що таке аудит (аудиторський контроль)?
Аудит у сучасному розумінні існує понад 200 років. Зародився він разом із виникненням розмежування інтересів між найманими менеджерами та власниками підприємств. З появою акціонерних товариств, де найяскравіше проявляється розмежування інтересів управлінців та власників (акціонерів) та кредиторів, аудитори стали громадськими контролерами зовнішньої звітності правління товариства для забезпечення її достовірності.
У розвинених країнах аудит став провідною формою фінансового контролю.
Аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти та відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Аудиторський контроль забезпечує можливість отримання інформації про реальний фінансовий стан суб’єкта господарювання.
Беручи до уваги те, що однією з основних цілей будь-якої комерційної організації є отримання прибутку від своєї діяльності при відповідних витратах виробництва та продажу продукції, доходи, витрати та фінансові результати, суттєво впливаючи на фінансовий стан, платоспроможність та благополуччя організацій, у сучасних умовах виступають основними об’єктами аудиту. Ці об’єкти управління піддаються ретельній перевірці аудиторами як встановлення вірогідності фінансових результатів, але й виявлення невикористаних внутрішніх резервів і мобілізації в цілях оптимізації витрат і підвищення прибутковості всіх видів діяльності організації.
Ефективний аудит фінансових результатів вимагає належної його організації, розробки та використання спеціальних стандартів, методичних та технічних способів виконання, що дозволяють розкрити зміст фактів господарського життя організації, пов’язаних з її доходами та витратами, що впливають на виконання обставин, для пізнання предмета та досягнення поставленої мети аудиту.
Аудиторський контроль здійснюють з використанням таких самих джерел інформації, методичних прийомів та контрольно-ревізійних процедур, що й інші види фінансового контролю (державний та внутрішньогосподарський).
Види аудиторського контролю
Виділяють два основні напрями аудиторської діяльності – обов’язковий аудит (або згідно з іншими визначеннями – аудит за законом) та ініціативний (тобто добровільний чи «приватний»).
Обов’язковий аудит здійснюється у випадках, передбачених законодавством, з метою захисту інтересів засновників (акціонерів, пайовиків) та держави від навмисного спотворення показників фінансової звітності службовцями фірм.
Перелік суб’єктів господарювання, для яких аудиторська перевірка є обов’язковою, визначається законодавчо-нормативними актами конкретної країни залежно від певних економічних критеріїв – виду власності, організаційно-правової форми діяльності, обсягів виробництва та реалізації продукції, чисельності працюючих тощо.
Ініціативний аудит здійснюється на замовлення зацікавленої сторони (власників суб’єкта господарювання, партнерів компанії) за приватною угодою незалежно від того, чи передбачена аудиторська перевірка законом чи ні.
Залежно від того, хто здійснює контроль, аудит поділяють на внутрішній та зовнішній.
Внутрішній аудит здійснюється внутрішньофірмовою аудиторською службою та спрямований на підвищення ефективності управлінських рішень з економічного та раціонального використання ресурсів організації з метою максимізації прибутку та рентабельності. Внутрішній аудит проводиться та фінансується за бажанням керівників, але не замінює обов’язковий зовнішній аудиторський фінансовий контроль.
Зовнішній аудит — це аудит, що проводиться незалежною аудиторською організацією (аудитором) на договірній основі з економічним суб’єктом з метою отримання аудитором розумної впевненості про те, що фінансова звітність економічного суб’єкта вільна від суттєвих спотворень та висловлювання думки про це у формі аудиторського висновку. Зовнішній аудит виходячи з галузевих особливостей поділяється на загальний аудит, аудит страхових організацій, аудит банків та аудит бірж, позабюджетних фондів та інвестиційних інститутів. Зовнішній аудит може проводитися як на вимогу законодавства, і з ініціативи власників економічного суб’єкта.
Залежно від спеціалізації (напрямків перевірки) виділяють такі види аудиту:
- Аудит фінансової (бухгалтерської) звітності – перевірка фінансової (бухгалтерської) звітності з метою оцінки ступеня її достовірності.
- Податковий аудит – Перевірка на відповідність податковому законодавству.
- Аудит на відповідність вимогам – аналіз певної фінансової чи господарської діяльності визначення її відповідності запропонованим умовам, правилам чи законам.
- Ціновий аудит – Перевірка обґрунтованості встановлення ціни на замовлення.
- Аудит господарської діяльності – Систематичний аналіз господарської діяльності організації, що проводиться для певних цілей.
- Спеціальний (операційний) аудит – перевірка конкретних аспектів діяльності особи, що аудується, дотримання певних правил, норм і процедур.
- Управлінський (виробничий) аудит – перевірка організації та управління підприємством, і навіть використання всіх видів ресурсів.
Принципи аудиту
Аудит ґрунтується на таких принципах, як незалежність, об’єктивність, компетентність та конфіденційність (див. Принципи аудиту, Загальні принципи аудиту).
Незалежність аудитора базується на відсутності матеріальної зацікавленості у результатах діяльності суб’єкта господарювання, що перевіряється. Аудитор повинен виконувати роботу незалежно від волі замовника, спираючись лише на законодавчо нормативні акти.
Об’єктивність означає неупередженість аудитора щодо питань, поставлених замовником; формулювання аудиторського висновку лише з урахуванням результатів дослідження, які мають бути підтверджені системою доказів (первинних документів, і нормативів, облікових регістрів, інвентаризаційних описів, актів).
Компетентність означає високу професійність і під час робіт, передбачених аудиторським угодою, досконале володіння методиками здійснення аудиту.
Конфіденційність передбачає збереження таємниці інформації, наданої замовником аудитору для дослідження, а також нерозголошення результатів дослідження без згоди замовника.
Функції аудиту
Основними функціями аудиту є:
- експертнащо передбачає експертизу фінансової звітності, системи обліку та внутрішнього контролю з метою визначення їх відповідності встановленим критеріям та стандартам;
- аналітичнаЩо включає порівняльну оцінку різних фінансових та нефінансових показників один з одним та у часових періодах, вироблення прогнозів та рекомендацій щодо поліпшення фінансового становища фірми;
- консультативна – з різних питань;
- виробничаЩо включає відновлення обліку, складання звітності та податкових декларацій, ведення обліку на постійній основі.
Аудиторський контроль залежно від завдань замовника виконує функції запобіжного (попереднього), перманентного (поточного), ретроспективного (наступного) та стратегічного фінансового контролю.
Попереджувальний аудит повинен запобігти виникненню порушень у фінансовій діяльності.
Перманентний аудит здійснюють безперервно під час фінансово-господарську діяльність підприємства з метою оперативного забезпечення менеджерів інформацією про відхилення від заданих показників.
Ретроспективний аудит здійснюють після виконання господарських операцій (переважно за минулий рік); результатом такого аудиту є висновок про достовірність річної фінансової звітності та відповідність її нормативним актам.
Стратегічний аудит вирішує питання стратегії розвитку фірми перспективу; результатом такого аудиту є складання прогнозних форм фінансової звітності.
Аудиторські послуги
Аудиторські послуги можуть надаватися у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов’язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності, економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності.
Аудиторські фірми надають такі послуги:
- підтвердження достовірності та повноти річного балансу та звітності підприємств;
- аналіз фінансового становища підприємств різних форм власності;
- перевірка емітентів цінних паперів під час реєстрації емісії до державної комісії з цінних паперів чи іншого органу;
- написання аудиторського висновку у разі виникнення питання про визнання підприємства неплатоспроможним або банкрутом, при ліквідації підприємств усіх форм власності;
- консультації та експертизи;
- аналіз проектів господарської та фінансової діяльності.
Форма та зміст угоди про надання аудиторських
послуг можуть відрізнятися, але в ньому завжди вказуються предмет та термін перевірки, обсяг аудиторських послуг, форма звіту чи іншої інформації про результати роботи аудитора; зобов’язання зберігати конфіденційність інформації та нести відповідальність за її розголошення; вартість послуг та порядок розрахунків.
Після завершення перевірки аудитор робить аудиторський висновок з оцінкою стану обліку, достовірності звітності, ефективності системи внутрішньогосподарського контролю та інших аспектів діяльності суб’єкта господарювання.
