Асигнація (від лат. assignatio – призначення; англ. assignation; фр. assignats; польськ. asygnatja) – назва паперових грошей, які були вперше випущені у Франції в 1789 р. У Росії асигнації було введено з 1769 р. Катериною II. Асигнації готувалися в сенаті, підписувалися двома сенаторами, головним директором і потім надходили до асигнаційних банків, де підписувалися директором банку і випускалися в обіг. До 1786 їх було в обороті на 46 млн. руб. (біля 1/2 могли бути обмінені на мідні гроші). Асигнації анульовані в 1849, коли в результаті грошової реформи у Росії запроваджено срібний монометализм. За традицією термін «асигнація» досі використовується для позначення паперових грошей-банкнот.
Термін «асигнація» має інше значення. Асигнація у торговому законодавстві деяких держав ХІХ ст. — це доручення, яке одна особа (ассигнант) дає іншому (асигнатарію) отримати від третього (ассигната) певну цінність, у своїй асигнат отримує доручення зробити цю видачу. У Німеччині торгова асигнація виражалася в письмовому акті, що називався «Anweisung», у якому вказувалися сума, доручення сплати, імена асигнанта, асигнату та асигнатарію, час сплати, місце та дата видачі. У Франції, Бельгії, Нідерландах, Італії, Португалії, Англії та США асигнації, у т.ч. та неторгові, прирівнювалися за юридичною силою до векселю.
Асигнації, що випускалися у Франції за часів Великої французької революції називалися асигнати. Асигнати спочатку були випущені як зобов’язання, забезпечені державним майном та приносять доходи у вигляді відсотківтобто поєднували риси приватизаційного чека (сертифіката) та облігації.
Асигнати були вперше випущені у Франції номіналом у 1000 ліврів на суму понад 400 млн. ліврів, потім випускалися і дрібними купюрами. Перебували в обігу з 1789 до 1797 року. Асигнати були оголошені законним платіжним засобомзверталися нарівні з металевими монетами, і з 1793 року були єдиним законним платіжним засобом. Вже у січні 1790 року, тобто відразу після появи асигнатів світ, вони коштували в металевих грошах лише 96 % свого номіналу. Згодом, у міру випуску чергових партій свіжонадрукованих паперових грошей, курс асигнатів падав з швидкістю, що все збільшувалася:
- у січні 1791 року вони коштували 91% від номіналу;
- у січні 1792-го – 72%;
- у січні 1793-го – 51%;
- у січні 1794-го – 40%;
- у січні 1795-го – 18%;
- 2 липня 1795 – 2,97%;
- 3 листопада 1795 – 0,87%;
- 22 лютого 1796 – 0,29%.
25 квітня 1795 року знову було дозволено угоди, що здійснюються на металеві гроші. У лютому 1796 року випуск асигнатів припинився. Тяжке фінансове становище змусило вдатися до нової емісії. У березні того ж року було ухвалено закон про випуск нових паперових грошей — територіальних мандатів (іноді також званих асигнатами).
У 1797 році був прийнятий закон, який оголосив всі паперові гроші, що перебували в обігу, недійсними.
Асигнації, що випускалися в Російській імперії, називалися асигнаційним рублем. Асигнаційний рубль — спочатку розрахункова, допоміжна, та був — основна грошова одиниця Російської імперії з 1769 по 1 (13) січня 1849 року, мала ходіння як із срібним рублем з ринковим курсом взаємного обміну обох валют. Усього було 4 випуски російських асигнацій:
- у 1769-1785 роках;
- 1786-1818;
- 1802;
- 1818-1843 роки.
Поява асигнаційних рублів було викликано великими витратами уряду на військові потреби, що призвели до нестачі срібла в скарбниці (оскільки всі розрахунки, особливо із закордонними постачальниками, велися виключно у срібних та золотих монетах). Нестача срібла і величезні маси мідних грошей у внутрішньоросійському торговому обороті призводили до того, що великі платежі було складно здійснювати. Так повітові казначейства були змушені при зборах подушних подат споряджати цілі експедиції, оскільки для перевезення в середньому кожних 500 рублів податку була потрібна окрема підвода. Усе це викликало необхідність запровадження деяких державних зобов’язань, свого роду векселів великих розрахунків.
