Ануїтет (фр. annuité від лат. annuus – річний, щорічний) або фінансова рента – загальний термін, що описує графік погашення фінансового інструменту (виплати винагороди або сплати частини основного боргу та відсотків за ним), коли виплати встановлюються періодично рівними сумами через рівні проміжки часу. Ануїтетний графік відрізняється від такого графіка погашення, у якому виплата всієї належної суми відбувається наприкінці терміну дії інструмента, чи графіка, у якому на періодичної основі виплачуються лише відсотки, а вся сума основного боргу підлягає до оплати в кінці.
Сума ануїтетного платежу включає основний борг і винагороду.
У широкому сенсі ануїтетом може називатися як сам фінансовий інструмент, так і сума періодичного платежу, вид графіка погашення фінансового інструменту або інші похідні поняття, відтінки значення. Ануїтетом, наприклад, є:
- Один із видів термінової державної позики, за якою щорічно виплачуються відсотки, та погашається частина суми.
- Рівні один одному грошові платежі, що виплачуються через певні проміжки часу рахунок погашення отриманого кредиту, позики і відсотків із нього.
- У страхуванні життя – договір зі страховою компанією, за яким фізична особа набуває права на регулярне отримання узгоджених сум, починаючи з певного часу, наприклад, виходу на пенсію.
- Сучасна вартість серії регулярних страхових виплат, які виробляються з певною періодичністю протягом терміну, встановленого договором страхування.
Ануїтетний графік також може використовуватися для того, щоб накопичити певну суму до заданого часу, вносячи рівновеликі вклади на рахунок або депозит, за яким нараховується винагорода.
Страхування ануїтету – один із видів страхування життя. Основний зміст зобов’язання за договорами страхування ануїтету: у разі настання терміну, встановленого у договорі страхування, страховик зобов’язаний почати виплачувати страхувальнику (або застрахованій особі) страхове забезпечення, зазвичай, у фіксованій сумі протягом встановленого договором періоду, тобто. свого роду “ренту” на накопичений резерв страхових внесків.
Страхування ануїтету (або ренти) покликане захистити майнові інтереси застрахованих громадян, пов’язані з життям, працездатністю та пенсійним забезпеченням. Договори страхування, укладені переважно громадянами працездатного віку, покликані забезпечити їм у старості чи інших обставин збереження рівня доходів, який був можливий під час активного трудового життя.
Не менш поширене укладання договорів страхування ануїтету та на користь третіх осіб, наприклад, близьких родичів, на користь дітей на випадок смерті тощо. Страховий ризик у договорах страхування ануїтету, як і й у інших видах страхування життя, пов’язані з дожитием страхувальника до терміну, встановленого договорі; виконання зобов’язань страховика може бути пов’язане з умовою смерті страхувальника та здійсненням виплат третій особі.
У договорі страхування ануїтету страхова сума є величиною страхового забезпечення (ануїтету), що виплачується застрахованому протягом встановленого в договорі строку та з узгодженою періодичністю. Обов’язок страховика щодо здійснення страхових виплат (ануїтетів) у встановленому розмірі може наступити не раніше, ніж страхувальником будуть сплачені всі належні за договором внески. Тому в договорах страхування ануїтету прийнято виділяти два періоди їхньої дії: період сплати страхових внесків і період страхових виплатхоча в окремих випадках між ними може бути і так званий вичікувальний період. Страховий внесок може бути сплачено також одноразово. Це дає страхувальнику декларація про отримання «негайних» ануїтетів.
Так само як і в інших видах страхування життя, за договорами страхування ануїтету страхувальник має право на отримання позички, а за дострокового припинення договору – викупної суми, якщо це передбачено умовами страхування. Найбільш поширені такі ануїтети:
- негайний довічний ануїтет;
- відстрочений довічний ануїтет (в т.ч. страхування додаткової пенсії);
- Почасовий ануїтет (негайний або відстрочений).
Історично ануїтет був платежем річний ренти, гарантованим монастирям, цехам, пізніше містам і державам за одноразовий внесок капітальної суми. Поява ануїтету наприкінці середньовіччя у Європі пов’язані з забороною стягування відсотків на відданий позику капітал. Через ануїтет цей відсоток було продовжено: замість позичкового відсотка із вкладеного капіталу можна було отримати довічну ренту.
В даний час розрізняють:
- ануїтет з інвестиційним планом, коли страхові доходи об’єднуються із вкладенням капіталу в цінні папери, внаслідок чого застрахований, крім фіксованого щорічного доходу, отримує дохід, який приносить цінні папери;
- ануїтет, що бере участь, коли застрахований бере участь у прибутках страхової організації;
- особливий ануїтет, коли дохід виплачується протягом певного терміну застрахованому або його родичам незалежно від того, чи доживе застрахований до закінчення цього терміну.
Ануїтет називають ділимим чи неподільним залежно від цього, чи підлягає дохід поділу між спадкоємцями.
Ануїтет може бути поворотним або безповоротним, якщо умовами страхування передбачено або навпаки, не передбачено повернення внесків у разі смерті застрахованого.
Страхування щорічного доходу особливо поширене у Великій Британії, де приблизно кожен восьмий довгостроковий договір є ануїтетом, а також у Франції, Голландії, Італії, США. Для цього виду страхування характерні високі розміри тарифів та інтенсивне нарощування резерву страхових внесків ресурсів для довгострокових кредитів.
