Антимонопольне законодавство – це сукупність нормативних актів, спрямованих на обмеження свободи підприємницької діяльності та свободи договору економічно впливових компаній. Найчастіше обмеження торкаються створення картелів чи інших механізмів підтримки цін, і розділу ринків; великі злиття та дії, які можуть суттєво збільшити можливість продавця впливати на ціну. На даний момент антимонопольні закони існують у більшості країн світу.
Антимонопольне законодавство — система правових актів, дозволяють забезпечити конкурентні умови ринкових відносин, встановити правила поведінки учасників на товарних ринках, захистити права підприємств малого й середнього бізнесу від суб’єктів господарювання, які займають домінуюче становище на товарному ринку.
Першим законом, що обмежує прояв монополізму на ринку товарів, став Закон Шермана 1890, один з основних законів в рамках антитрестівського (antitrust) законодавства США, що отримав назву на ім’я автора законопроекту сенатора Дж. Шермана (Sherman Act). Закон заборонив контракти, монополістичні об’єднання та таємні змови, що обмежують свободу торгівлі. Максимальний штраф на користь держави, що стягується з корпорацій за порушення закону, спочатку становив 5 тис. дол., потім був збільшений до 50 тис. дол. (1955) та 1 млн дол. (1974).
Після 2-ої світової війни (50–60-ті рр.) антимонопольне законодавство виникло країнах Загального ринку, Японії і майже всіх промислово розвинених країн світу. В одних державах воно називається антимонопольним (США, Канада, Японія, в США також називається антитрестівським) або антикартельним (Німеччина, Австрія, Швейцарія), а в інших (в т.ч. у багатьох країнах – членах ЄС) воно визначається як законодавство щодо боротьбі з обмежувальною господарською практикою.
У сучасному світі антимонопольне законодавство і антимонопольна політика, що проводиться на його основі, є одним з найважливіших засобів державного регулювання економіки. Основними цілями антимонопольного законодавства більшості країн є:
- захист та заохочення конкуренції;
- контроль над господарюючими суб’єктами, які займають домінуюче становище над ринком;
- контроль за процесом концентрації виробництва та централізації капіталу;
- контроль за ціноутворенням;
- сприяння дрібному та середньому підприємництву та захист його інтересів;
- захист інтересів споживачів.
У деяких державах антимонопольне законодавство включають правові норми про припинення недобросовісної конкуренції, спрямованої проти нечесних методів конкурентної боротьби на ринках. У вузькому сенсі антимонопольне законодавство спрямоване проти чистих монополій та великих олігополістичних об’єднань, а також на запобігання «нечесним» діям, які порушують норми ділового спілкування.
На думку прихильників антимонопольного законодавства, воно захищає економічні інтереси споживачів та сприяє економічному розвитку. На думку противників, антимонопольне законодавство є системою порушення прав власності і нерідко чи навіть зазвичай призводить до негативних наслідків для споживачів та економіки загалом.
