Міжнародне науково-технічне співробітництво — один з напрямків зовнішньоекономічної діяльності, що найбільш динамічно розвиваються, який включає спільну розробку науково-технічних проблем, обмін науковими результатами та виробничим досвідом, спільну підготовку кваліфікованих кадрів.
В умовах глобалізації розвиток продуктивних сил у суспільстві супроводжується розширенням та розвитком не лише політичних, економічних та правових, а й науково-технічних зв’язків між державами. Спостерігається інтернаціоналізація досліджень, розробок та наукомісткого виробництва, загострення конкуренції на світових ринках інвестицій, наукомістких товарів та послуг. Більше того, реалізація великих науково-дослідних проектів через їхню складність, тривалість і високу вартість стає просто неможливою в рамках однієї країни.
Сфера міжнародного науково-технічного співробітництва охоплює широкий спектр проблем, починаючи з фундаментальних досліджень і до вирішення практичних завдань освоєння надр Землі, Світового океану, космосу. Різноманітність форм співпраці (взаємні консультації, розробка наукових прогнозів, кооперування при проведенні наукових досліджень, співпраця в галузі науково-технічної інформації, патентної справи, винахідництва, стандартизації та ін.) дозволяє країнам вибирати ті з них, які найбільше відповідають їхнім національним інтересам та особливостям економічного розвитку.
Система міжнародного науково-технічного співробітництва охоплює:
- міжнародні наукові зв’язки, спрямовані на вирішення теоретичних та експериментальних завдань фундаментальної та прикладної науки;
- міжнародні технічні та технологічні зв’язки;
- підготовку кадрів;
- міжнародне сприяння виконанню окремих робіт та створенню технологічних процесів;
- забезпечення безпечного використання досягнень науково-технічного прогресу;
- запобігання шкоді навколишньому середовищу.
Міжнародна науково-технічна співпраця – ще молодша форма міжнародних нематеріальних економічних відносин. Вона багато в чому обумовлена НТР та розвитком міждержавної спеціалізації та кооперування у виробництві, а й у сфері НДДКР. Насамперед це стосується країн, що вступили в стадію постіндустріального (інформаційного) суспільства. Міжнародне науково-технічне співробітництво може здійснюватися на комерційній та некомерційній основі та мати різні форми: купівлі-продажу науково-технічних знань, реалізації спільних міжнародних проектів, створення спільних науково-дослідних центрів, спільного експериментування та ін.
Головною з цих форм була і залишається купівля-продаж науково-технічних знань, яку в науковій літературі зазвичай називають трансфером (франц.) або трансфертом (англ.) – термінами, що мають один латинський корінь – transfero (передача, переміщення). Коли говорять про трансфер технологій, то найчастіше мають на увазі торгівлю патентами – документами, що містять опис того чи іншого винаходу та умов його застосування та продажу, та ліцензіями, які дозволяють іншим особам та організаціям користуватися цими патентами.
Останнім часом торгівлю патентами та ліцензіями все частіше доповнюють передачею передового досвіду, незапатентованих секретів виробництва, або, як їх прийнято називати, – ноу-хау (знати як). Відбувається також передача передових технологій такими новими каналами, як будівництво підприємств «під ключ», інжиніринг – інженерні послуги, що включають проектування та будівництво, консалтинг – технічне консультування та експертиза проектів, лізинг – оренда промислового та науково-технічного обладнання.
Поряд з трансфером технологій набула розвитку більш висока форма науково-технічного співробітництва, що полягає у підготовці та здійсненні спільних науково-дослідних проектів, які можуть реалізовуватися на основі або двосторонніх або багатосторонніх угод. Найбільш яскраві приклади такого співробітництва демонструє, мабуть, мирне освоєння космічного простору, причому і на двосторонньому (Росія – США), і на багатосторонньому (у створенні Міжнародної космічної станції беруть участь 15 держав) рівнях.
Чинники розвитку міжнародного науково-технічного співробітництва включають:
- Політичні — різні фактори законодавчого та державного характеру, які можуть впливати на міжнародне науково-технічне співробітництво. До них можна віднести:
- характер та тип державного устрою, режим;
- політичні інститути, партії, організації, рухи;
- соціально-економічну спрямованість політики правлячої партії;
- відносини між діловими колами та урядом;
- військові дії у зоні міжнаціональних конфліктів;
- політику уряду та місцевих органів влади у галузі економіки та міжнародного науково-технічного співробітництва;
- зміни у податковому законодавстві;
- елементи державної політики у галузі виробництва;
- патентне, антимонопольне законодавство;
- законодавство про охорону довкілля;
- відносини уряду з іноземними державами та ін.
- Економічні чинники. Існує безліч економічних факторів, які можуть впливати на міжнародне науково-технічне співробітництво, серед них:
- економічний рівень розвитку;
- темпи зростання валового національного продукту;
- кредитно-грошова політика;
- темпи інфляції;
- коливання ділової активності;
- зайнятість населення;
- купівельна спроможність населення та ін.
- Чинники, зумовлені розвитком інформаційно-комунікаційних технологій. Одним із найважливіших факторів активізації міжнародного науково-технічного співробітництва є розвиток комунікацій. Стрімкий прогрес у галузі інформаційних технологій, прискорення процесів обміну інформацією через Інтернет дозволяє зробити більш доступним:
- участь у міжнародних науково-технічних Інтернет-конференціях, навчальних програмах та ін;
- просування інноваційних розробок;
- пошук партнерів щодо НДДКР;
- комерціалізацію інноваційних ідей тощо.
- Мовні та культурні фактори. Також слід зазначити вплив історичної спадщини. Роль історично сформованих зв’язків країн у розвитку міжнародного співробітництва чітко видно у взаєминах, наприклад, Великобританії та Франції зі своїми колишніми колоніями.
- Географічні фактори включають клімат, рельєф, природні ресурси, екологічні умови та ін. Нерідко географічно близько розташовані країни поєднуються з метою створення загального науково-технічного простору (наприклад, країни Європейського Союзу).
- Фактори, пов’язані з вирішенням глобальних проблем, з якими стикається людство, вимагають акумулювання матеріальних та фінансових ресурсів не лише окремих країн, а й їхніх спільнот.
- Соціально-психологічні чинники. Ця група факторів охоплює особистісні та соціально-психологічні аспекти діяльності конкретних вчених та спеціалістів. Одним з таких факторів, наприклад, є різний рівень оплати праці в країнах світу, що викликає «відплив мізків» з одних країн та їх «приплив» до інших. Важливу роль організації міжнародного науково-технічного співробітництва грають і особисті зв’язку дослідників.
