Принципи аудиту (auditing principles) – основні вимоги до аудиторських фірм та аудиторів. Основний принцип аудиту – незалежність аудитора. Незалежність – це принцип аудиту, що полягає в обов’язковості відсутності в аудитора при формуванні його думки фінансової, майнової, спорідненої або будь-якої іншої зацікавленості у справах економічного суб’єкта, що перевіряється, що перевищує відносини за договором на здійснення аудиторських послуг, а також будь-якої залежності від третіх осіб. Вимоги до аудитора щодо забезпечення незалежності та критерії того, що аудитор не є залежним, регламентуються нормативними документами з аудиторської діяльності, а також етичними кодексами аудиторів. Незалежність аудитора має забезпечуватися як за формальними ознаками, і з погляду фактичних обставин.
Іншими принципами аудиту є: професіоналізм, компетентність, об’єктивність, дотримання конфіденційності інформації та відповідальність аудитора.
Професіоналізм і компетентність аудитора припускають знання законодавчих основ господарської діяльності, бухгалтерського обліку та економічного аналізу, фінансів та оподаткування, особливостей господарської діяльності економічного суб’єкта, що перевіряється, та вміння практично аналізувати та оцінювати правильність ведення обліку та складання звітних документів. Аудитор повинен постійно підвищувати кваліфікацію та володіти актуальною інформацією.
Об’єктивність безпосередньо пов’язана з незалежністю аудиторів і має забезпечувати ретельну та докладну перевірку будь-якого клієнта, а також виважену оцінку її результатів. Об’єктивність – принцип аудиту, що полягає в обов’язковості застосування аудитором неупередженого, неупередженого та самостійного, не обумовленого будь-яким впливом, підходу до розгляду будь-яких професійних питань та формування суджень, висновків та висновків.
Дотримання конфіденційності інформації вимагає від аудитора (аудиторської фірми) забезпечення збереження документів, одержуваних або складених у ході аудиторської діяльності, та виконання вимог про заборону передачі цих документів або їх копій (як повністю, так і частково) будь-яким третім особам або усного розголошення, що містяться в них відомостей без згоди власника (керівника) економічного суб’єкта, крім випадків, передбачених законодавчими актами.
Відповідальність аудитора визначається законодавчо встановленими санкціями, пов’язаними з невиконанням або неналежним виконанням аудитором (аудиторською фірмою) зобов’язань за укладеним з суб’єктом економічного договору. Додаткову відповідальність аудиторів можна визначити угодою сторін у договорі.
До основних принципів проведення аудиту відносяться:
- Визначення обсягу аудиту. Проведення аудиторських процедур, які вважаються необхідними для досягнення мети аудиту за цих обставин. Процедури, необхідні для проведення аудиту, повинні визначатися аудитором з урахуванням правил (стандартів) аудиторської діяльності, внутрішніх правил (стандартів) аудиторської діяльності, що застосовуються у професійних аудиторських об’єднаннях, членом яких є, а також правил (стандартів) аудиторської діяльності аудитора. Крім правил (стандартів) аудитор щодо обсягу аудиту зобов’язаний брати до уваги закони, інші нормативно-правові акти і, якщо необхідно, умови аудиторського завдання та вимоги щодо підготовки укладання.
- Планування аудиту. Аудитор зобов’язаний планувати свою роботу так, щоб перевірку було проведено ефективно. Планування аудиту передбачає розробку загальної стратегії та детального підходу до очікуваного характеру, термінів проведення та обсягу аудиторських процедур (див. План аудиторської перевірки).
- Оцінка систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю. Аудитору необхідно дати оцінку систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю, прийнятим у організації, що перевіряється, щоб визначити ймовірність виникнення помилок, що впливають на достовірність фінансової звітності. На основі такої оцінки визначають зміст, масштаб та кількість аудиторських процедур.
- Аудиторські докази. Аудиторські докази – це інформація, отримана аудитором під час проведення перевірки, і результат аналізу зазначеної інформації, у яких грунтується думка аудитора. До аудиторських доказів відносяться, зокрема, первинні документи та бухгалтерські записи, що є основою фінансової (бухгалтерської) звітності, а також письмові роз’яснення уповноважених працівників аудованої особи та інформація, отримана з різних джерел (від третіх осіб).
- Аудиторська документація. Аудиторська документація – Робочі документи і матеріали, що готуються аудитором і для аудитора або одержувані та зберігаються аудитором у зв’язку з проведенням аудиту. Робочі документи можуть бути представлені у вигляді даних, зафіксованих на папері, фотоплівці, електронному вигляді або в іншій формі.
- Аудиторський висновок. Аудиторський висновок — це офіційний документ, призначений для користувачів фінансової (бухгалтерської) звітності, що містить висловлену у встановленій формі думку аудиторської організації або індивідуального аудитора про достовірність бухгалтерської (фінансової) звітності аудованої особи та відповідність порядку ведення її бухгалтерського обліку нормам законодавства.
