Принципи бухгалтерського обліку (principles of accounting) – базові становища, що визначають методологію бухгалтерського обліку, тобто. система понять, принципів та процедур бухгалтерського обліку, що використовується для відображення фінансової звітності.
Вирізняють такі принципи бухгалтерського обліку:
- майнова відокремленість (власність організації та її власника роздільні);
- безперервна діяльність (зміна власника організації не тягне у себе переоцінки її майна);
- послідовність прийнятої облікової політики (вибрані методологічні положення не повинні переглядатись без достатніх підстав);
- тимчасова визначеність (момент здійснення конкретного факту господарського життя, після якого виникають зобов’язання сплатити чи право отримати кошти);
- повнота (відображення всіх фактів, що підлягають реєстрації, у документах бухгалтерського обліку);
- своєчасність (фіксація всіх фактів, що належать до цього звітного періоду, у належний час);
- обачність (відображення витрат у міру їх виникнення, а доходів – лише після реалізації);
- пріоритет утримання перед формою (реєстрація фактів господарського життя виходячи з їхнього економічного змісту, а не з формальних вимог юридичних норм);
- несуперечність (кореляція (збіг) даних про обороти та залишки за синтетичними та аналітичними рахунками);
- раціональність (організація бухгалтерського обліку відповідно до вимог господарюючого суб’єкта).
Бухгалтер у процесі роботи повинен реєструвати факти господарського життя у суворій відповідності до принципів бухгалтерського обліку.
Міжнародні засади бухгалтерського обліку – принципи бухгалтерського обліку, що рекомендуються для використання в національному обліку. До основних міжнародних принципів бухгалтерського обліку належать:
- майнова самостійність підприємства. Підприємство має власне майно, власний баланс, право купівлі, продажу, використання власного имущества. Підприємство не відповідає за борги власника, а власник не відповідає за боргами підприємства;
- використання грошового вимірника. Гроші служать наскрізним вимірником, засобом аналізу всього комплексу операцій усередині та між окремими підприємствами. Методи оцінки (грошового вираження) майна та зобов’язань не жорстко регламентовані у міжнародних нормах. Основою більшості є метод «Історичної оцінки», тобто оцінки на дату здійснення операції. Використовується ряд способів переходу від історичної оцінки до реальної;
- принцип чинного підприємства. Підприємство має працювати, а бухгалтер ні постійно змінювати вартість економічних ресурсів підприємства відповідно до поточної ринковою вартістю. Тільки у разі закриття підприємства буде потрібна оцінка його ресурсів за ліквідаційною вартістю (ринковою);
- облік за вартістю. Економічні ресурси підприємства оцінюються за ціною їхнього придбання (за вартістю). Однак усі підприємства мають виконувати постанови уряду про переоцінку основних фондів (засобів);
- двоїстість обліку. Будь-яка господарська операція реєструє зміни у господарських засобах та їх джерелах, тобто в активах та пасивах підприємства, та записується двічі – за дебетом одного рахунку та кредитом іншого;
- обліковий період (фінансовий рік) – Проміжок часу, за який вимірюються та аналізуються майно та діяльність фірми, закінчується річним звітом, що подається його власникам та державній податковій інспекції;
- консерватизм та обережність. Бездоказово не можна оголосити про збільшення чи зменшення прибутку підприємства. Одним з конкретних проявів даного принципу є асиметричний облік прибутків та збитків, тобто прибуток відображається в обліку після здійснення операцій, а збиток з моменту виникнення припущення про його можливості. Для покриття таких збитків передбачається створення спеціальних резервів;
- вибір методу обліку моменту реалізації. Протягом фінансового року для підприємства повинен діяти обраний ним метод обліку моменту реалізації: щодо відвантаження продукції або надходження грошей на розрахунковий рахунок;
- ув’язування доходів з витратами або сумісність. Витрати цього періоду повинні відповідати доходам підприємства у цьому періоді;
- послідовність. Послідовно здійснювані та схожі за характером господарські операції відображаються протягом облікового періоду з використанням одного методу обліку;
- суттєвість чи значимість. Інформація, що має важливе значення для оцінки та руху активів та пасивів підприємства, розкривається у повному обсязі. Незначна інформація відображається узагальнено. Наприклад, відносно дешеві предмети можуть розглядатися як витрати того періоду, коли вони куплені, хоча самі предмети можуть слугувати тривалий час. Принципи значимості та доброякісності інформації орієнтують забезпечення її достовірності з метою відображення реального фінансового стану фірми.