Облікова політика (accounting policy) – сукупність способів ведення бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності, обраних організацією відповідно до умов господарювання.
Облікова політика – це прийнята організацією (компанією) сукупність способів ведення бухгалтерського обліку – первинного спостереження, вартісного виміру, поточного угруповання та підсумкового узагальнення фактів господарської діяльності. До способів ведення бухгалтерського обліку відносяться способи угруповання та оцінки фактів господарської діяльності, погашення вартості активів, організації документообігу, інвентаризації, способи застосування рахунків бухгалтерського обліку, обробки інформації та інші супутні способи та прийоми.
Основне призначення та головне завдання обраної облікової політики – максимально адекватно відображати діяльність організації, надавати повну, об’єктивну та достовірну інформацію про неї.
Облікова політика формується шляхом вибору способів ведення бухгалтерського обліку з кількох визнаних правил. Якщо правилами не встановлено способів ведення обліку тих чи інших об’єктів, то організація сама розробляє необхідні процедури з урахуванням вимог законодавства та нормативних актів з бухгалтерського обліку.
p align=”justify”> При формуванні облікової політики виходять з припущень майнової відокремленості, безперервності діяльності, послідовності її застосування, тимчасової визначеності фактів господарського життя.
Облікова політика має відповідати вимогам повноти, обачності, пріоритету змісту перед формою, несуперечливістю, раціональністю. Підлягає оформленню організаційно-розпорядчою документацією (накази керівника організації, внутрішні правила, інструкції, положення, регламенти, процедури та ін.). Організація повинна розкривати обрані способи ведення бухгалтерського обліку, що істотно впливають на оцінку та прийняття рішень користувачами бухгалтерської звітності (істотними визнаються способи ведення бухгалтерського обліку, без знання про застосування яких користувачами бухгалтерської звітності неможлива достовірна оцінка фінансового стану та результатів її діяльності). У бухгалтерській звітності повинні розкриватися способи погашення вартості основних засобів, нематеріальних активів та інших активів, оцінки виробничих запасів, товарів, незавершеного виробництва та готової продукції, визнання прибуток від продажу продукції тощо.
Облікова політика — це документ, який щороку складає головний бухгалтер (бухгалтер) і затверджує керівник організації. Він має містити основні правила ведення організацією бухгалтерського та податкового обліку.
З одного боку, облікова політика є документом для внутрішньофірмового використання, практичним керівництвом всім співробітників бухгалтерії. У той самий час частина облікової політики подається до податкових органів у складі пояснювальної записки під час здачі річний бухгалтерської звітності. Таким чином, облікова політика має дуже важливе значення як для самої організації, так і для зовнішніх користувачів (держави в особі податкових органів). Чітко та грамотно складена облікова політика вважається показником високої бухгалтерської кваліфікації.
Основні засади облікової політики:
- Повнота. Цей принцип у тому, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися абсолютно всі господарські операції.
- Своєчасність. Цей принцип передбачає, що кожну операцію слід враховувати в тому періоді, в якому вона була здійснена, незалежно від часу фактичного отримання або виплати грошей.
- Несуперечливістьщо полягає у необхідності збігу даних аналітичного та синтетичного обліку.
- Раціональність. Витрати на ведення бухгалтерського обліку повинні бути обґрунтованими, що здійснюються пропорційно умовам господарської діяльності та кількості співробітників організації.
- Послідовність. Прийнята організацією облікова політика застосовується послідовно рік у рік. При цьому облікова політика на наступний рік підлягає щорічному розкриттю Пояснювальної записки, що входить до складу бухгалтерської звітності організації за звітний рік. Проміжна бухгалтерська звітність може не містити інформацію про облікову політику, якщо в останній не відбулися зміни з часу складання річної бухгалтерської звітності за попередній рік, що розкрила облікову політику. Зміни в обліковій політиці можливі лише у випадках зміни законодавства, розробки організацією нових способів ведення бухгалтерського обліку або істотних змін умов її діяльності (реорганізації, зміни власників, зміни видів діяльності та ін.).
- Сумісність. З метою дотримання цього принципу зміни облікової політики мають запроваджуватися з початку фінансового року.
Прийнята організацією облікова політика затверджується наказом або розпорядженням особи, відповідальної за організацію та стан бухгалтерського обліку. При цьому затверджуються:
- робочий план рахунків, що містить синтетичні та аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку відповідно до вимог своєчасності та повноти обліку та звітності;
- форми первинних облікових документів, що застосовуються для оформлення господарських операцій, за якими не передбачено типових форм первинних облікових документів, а також форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;
- порядок проведення інвентаризації та методи оцінки видів майна та зобов’язань;
- правила документообігу та технологія обробки облікової інформації;
- порядок контролю над господарськими операціями та інші рішення, необхідних організації бухгалтерського обліку.
