Зміст
Що таке коефіцієнт покриття активів?
Коефіцієнт покриття активів (Asset coverage ratio) відбиває здатність компанії покривати свої боргові зобов’язання наявними активами. Цей коефіцієнт відбиває скільки активів підприємства знадобиться покриття її непогашених боргів. p align=”justify”> Коефіцієнт покриття активів дає миттєвий зріз фінансового становища компанії шляхом вимірювання його матеріальних і грошових активів по відношенню до його фінансових зобов’язань. Коефіцієнт покриття активів дозволяє інвесторам розумно прогнозувати майбутні доходи компанії та оцінювати ризик неплатоспроможності.
Зазвичай у ковенантах фіксується мінімальний рівень коефіцієнта покриття активів, щоб компанія не перевищувала обсяг боргів понад певну межу. У компанії не буде спокуси брати надто багато кредитів; тому ймовірність його неспроможності буде нижчою. Зазвичай, промислово-виробничі компанії мають підтримувати коефіцієнт покриття активів лише на рівні 2.0, а підприємства сфери обслуговування — лише на рівні 1,5.
Використання коефіцієнта покриття активів
Коефіцієнт покриття активів – це популярний коефіцієнт платоспроможності, що використовується кредиторами. Він визначає, як компанія може покривати свої короткострокові боргові зобов’язання наявними активами. Компанія, яка має більше активів, ніж фінансових зобов’язань, є привабливішою для кредиторів, т.к. у такої компанії більше шансів з виплати заборгованості, що виникла, у випадку, якщо така виплата не зможе бути покрита за рахунок прибутку компанії. Що коефіцієнт покриття активів, то швидше за все, що фірма зможе погасити свою заборгованість. Таким чином, компанія з високим коефіцієнтом покриття активів вважається менш ризикованою ніж компанія з низьким коефіцієнтом покриття активів.
Розрахунок (формула) коефіцієнта покриття активів
Коефіцієнт покриття активів розраховується у три етапи:
- Етап 1: Поточні зобов’язання сумуються, а короткострокові боргові зобов’язання віднімаються із цієї суми.
- Етап 2: балансова вартість матеріальних та грошових активів компанії розраховується шляхом віднімання вартості нематеріальних активів (наприклад, гудвілу) з балансової вартості загальних активів. Цифра, розрахована на етапі 1, віднімається з цієї цифри.
- Етап 3: підсумкова цифра етапу 2 поділяється на загальну заборгованість компанії
Всі ці три етапи можуть бути відображені нижченаведеною формулою коефіцієнта покриття активів:
Коэффициент покрытия активов = ((Общие активы - Нематериальные активы) - (Текущие обязательства - Краткосрочный долг)) / Обязательства компании
У цьому рівнянні «Загальні активи» – це сукупність всіх активів компанії, а «нематеріальні активи» – це активи, які не можна фізично помацати, наприклад, гудвілл або патенти. “Поточні зобов’язання” – це всі зобов’язання, які підлягають погашенню протягом одного року, а “короткостроковий борг” – це кредити та позики, які також мають бути погашені протягом одного року. “Зобов’язання компанії” включають як короткострокові, так і довгострокові зобов’язання (заборгованість). Усі ці позиції можна знайти у бухгалтерському балансі.
При інтерпретації коефіцієнта покриття активів слід враховувати одне застереження. Активи, зазначені в балансі, враховуються за їхньою балансовою вартістю, яка часто перевищує ліквідаційну вартість або вартість продажу у випадку, якщо компанії потрібно продати активи для погашення заборгованості. Тому коефіцієнт покриття активів може бути трохи завищений. Ця проблема може бути частково усунена шляхом порівняння даного коефіцієнта по інших компаніях у тій же галузі.
Норми та ліміти для коефіцієнта покриття активів
Коефіцієнт покриття активів повинен використовуватися у поєднанні з іншими фінансовими коефіцієнтами, щоб мати чіткіше уявлення про сильні та слабкі сторони компанії. Негативним моментом коефіцієнта покриття активів і те, що з його розрахунку використовується балансова вартість активів. Балансова вартість може значно відрізнятись від фактичної ліквідаційної вартості активу. У такому разі коефіцієнт покриття активів даватиме спотворені результати.
Як правило, покриття активів більше 1 разу вважається добрим знаком; однак значення даного коефіцієнта варіюватиметься від галузі до галузі. Наприклад, для комунальних компаній співвідношення 1.0-1.5 вважається нормальним, а виробничих компаній нормою є 1.5-2.0.
