Коефіцієнт автономії є одним із ключових показників групи коефіцієнтів фінансової стійкості, тому його досить часто називають коефіцієнтом фінансової незалежності. В економічній літературі зустрічаються також інші назви коефіцієнта автономії, використовувані як синоніми:
- коефіцієнт незалежності;
- коефіцієнт власності;
- коефіцієнт концентрації власного капіталу;
- Equity Ratio (Equity to Total Assets).
Коефіцієнт автономії є фінансову формулу, яка відбиває частку власного (акціонерного) капіталу, використовуваного фінансування активів підприємства. Коефіцієнт автономії виключає будь-яке боргове фінансування, яке використовується компанією для залучення коштів.
Зміст
Що таке коефіцієнт автономії?
Коефіцієнт автономії – Це фінансовий коефіцієнт, що розраховується як відношення власного капіталу компанії до її активів. Значення цих двох компонентів часто беруться з бухгалтерського балансу (використовується так звана балансова вартість), але коефіцієнт також може бути розрахований і з використанням ринкової вартості активів та капіталу, якщо акції компанії звертаються на фондовій біржі.
Формула бухгалтерського балансу має такий вигляд:
Активы = Капитал + Обязательства
Отже, всі активи організації формуються за рахунок двох джерел: капіталу (власних коштів) та зобов’язань (позикових коштів). Виходячи з вищевказаної формули слід, що капітал компанії дорівнює сумі активів за вирахуванням зобов’язань, або так званої сумі чистих активів. Тому іноді кажуть, що коефіцієнт автономії є співвідношенням чистих активів до загальним активам підприємства.
Коефіцієнт автономії є досить популярним фінансовим коефіцієнтом, особливо у Європі та Японії, тоді як США зазвичай використовується коефіцієнт фінансового левериджу, який розраховується як співвідношення позикового капіталу до власного капіталу.
Розрахунок коефіцієнта автономії
p align=”justify”> Коефіцієнт фінансової незалежності розраховується шляхом розподілу власних коштів компанії на загальну суму її активів. До суми власних коштів (власного капіталу) належить статутний фонд, резервний фонд, цільові (спеціальні) фінансові фонди, нерозподілений прибуток та інші статті, що відображаються у рядку «капітал» бухгалтерського балансу. Загальні активи являють собою суму всіх оборотних та необоротних активів, що враховуються на балансі підприємства.
Формула для розрахунку коефіцієнта автономії:
Коэффициент автономии = Собственный капитал / Общие активы
Приклад розрахунку коефіцієнта автономії
Баланс компанії показує, що власний капітал становить 540 тис. дол., а загальні активи – 1 млн. дол. Коефіцієнт автономії у разі складе:
Коэффициент автономии = 540 000 / 1 000 000 = 0,54
Це означає, що активи, які має компанія на 54% профінансовані власниками бізнесу, тобто. на кожний 1 долар активів вклад власників становить 54 центи, відповідно 46 центів – це внесок кредиторів.
Значення коефіцієнта автономії
Коефіцієнт автономії відображає загальний рівень фінансової стійкості компанії та дозволяє проаналізувати структуру її капіталу. Вищий коефіцієнт власного капіталу (автономії) чи вищий внесок акціонерів у капітал свідчить про кращу довгострокову платоспроможність підприємства. Низький коефіцієнт автономії, навпаки, несе більш високий ризик для кредиторів.
Коефіцієнт власності підкреслює дві важливі фінансові концепції платоспроможного та сталого бізнесу. Перший компонент показує, яка частка активів компанії належить безпосередньо власникам (акціонерам). Іншими словами, скільки активів залишиться на руках у власників бізнесу після погашення всіх наявних фінансових зобов’язань підприємства.
Другий компонент, навпаки, показує, наскільки ефективно компанія використовує позикові ресурси. Якщо коефіцієнт автономії показує скільки активів компанії було профінансовано акціонерами (інвесторами), то зворотне обчислення (1 — коефіцієнт автономії) показує частку активів, які були профінансовані за рахунок кредиторів.
У світовій практиці нормативне значення коефіцієнта автономії на рівні 0,5 і вище. Чим вище – тим краще, т.к. Найвище значення коефіцієнта автономії свідчить про вищому рівні фінансової стійкості підприємства, відповідно, і більш високий рівень кредитоспроможності. Компаніям із високим кредитним рейтингом не лише легше залучати позикові кошти, зокрема банківські кредити, а й дешевші — рівень процентної ставки за кредитом може наближатися до ставки прайм-рейт.
Низьке значення коефіцієнта автономії свідчить про підвищені ризики для кредиторів, які можуть спровокувати як дефолт з платежів, а й призвести компанію до банкрутства. Тому кредитори у своїй кредитній політиці фіксують гранично допустимі значення коефіцієнта концентрації власного капіталу. Наприклад, ЄБРР встановлює гранично допустиме значення коефіцієнта автономії лише на рівні 0,3 (з урахуванням розміру кредиту, який потенційний позичальник має намір залучити). У вітчизняній практиці банки іноді видають кредити позичальникам з низьким значенням коефіцієнта автономії (0,3 і нижче), але лише під заставу високоліквідного забезпечення або після надання гарантії чи поруки третьої сторони з високим рівнем платоспроможності.
Нормативні значення коефіцієнта автономії також можуть змінюватись в залежності від галузевої приналежності компанії. Так, у підприємств фондомістких галузей значення коефіцієнта фінансової незалежності буде значно вищим, ніж, наприклад, у компаній сфери торгівлі. Це тим, що у практиці фінансового менеджменту довгострокові (необоротні) активи, зазвичай, фінансуються з допомогою власного капіталу.
Важливість коефіцієнта автономії
Коефіцієнт автономії є добрим індикатором рівня фінансового левериджу, використовуваного компанією. Низький коефіцієнт концентрації власного капіталу приноситиме акціонерам хороші результати, якщо компанія отримує дохідність активів, що перевищує процентну ставку, що виплачується кредиторам.
Важливість коефіцієнта автономії ось у чому. Компанії, що мають більш високий коефіцієнт власного капіталу, повинні платити менше відсотків, таким чином «заощаджені» кошти можуть бути використані для розвитку компанії або для додаткової виплати дивідендів. Навпаки, компанії з низьким коефіцієнтом автономії більш схильні до збитків, оскільки значна частина її доходів витрачається на виплату відсотків кредиторам.
Крім того, високий коефіцієнт власного капіталу забезпечує вільніший доступ до капіталу за нижчими відсотковими ставками. З іншого боку, низький коефіцієнт автономії ускладнює отримання позик та кредитів. Якщо навіть таким компаніям і вдасться отримати кредит, його вартість буде істотно вищою.
