У структурі активних операцій більшості комерційних банків левову частку становлять кредитні операції. Але кредитний портфель не лише основною статтею доходів банку, а й головним джерелом кредитного ризику, під час реалізації якого банк може зазнати певних втрат. Тому перед видачею кредиту банк обов’язково здійснює оцінку рівня кредитоспроможності потенційного позичальника, щоб визначити рівень кредитного ризику. Подібна оцінка здійснюється після видачі кредиту на регулярній основі — так званий кредитний моніторинг.
Оцінка рівня ризику по позичальнику має дві основні мети. По-перше, рівень ризику позичальника впливає вартість кредиту. Як відомо, між рівнем ризику та рівнем прибутковості активу існує пряма залежність — чим вищий рівень ризику, тим вищою має бути прибутковість для кредитора чи інвестора, і навпаки. Тому рівень ризику позичальника прямо впливає на рівень відсоткової ставки за кредитом.
По-друге, рівень кредитного ризику пов’язані з деякими потенційними втратами, під які банки повинні створювати резерви під кредитні ризики. Подібні резерви коригують фінансовий результат банку, що в кінцевому підсумку впливає і на розмір регулятивного капіталу.
Ризик позичальника є ймовірність настання дефолту, внаслідок якого позичальник виявиться нездатним своєчасно та в повному обсязі повернути позикові кошти — як основну суму боргу, так і нараховані відсотки (комісії).
З метою оцінки ризику позичальника банки запроваджують різні методики оцінки кредитоспроможності, скорингові картки тощо. (Див. Оцінка кредитного ризику). Результатом такої оцінки є визначення кредитного рейтингу позичальника, який дозволяє визначити рівень ризику позичальника.
Наприклад, кредитний рейтинг позичальника може бути побудований на основі 10-бальної шкали:
| Рівень ризику позичальника | Значення кредитного рейтингу |
|---|---|
| Мінімальний ризик | 1, 2, 3 |
| Допустимий ризик | 4, 5, 6 |
| Потенційно високий ризик | 7 |
| Високий ризик | 8, 9 |
| Дефолт | 10 |
Зміст
Мінімальний ризик позичальника
1. Практично безризиковий рівень
Позичальники з бездоганним рівнем кредитоспроможності. В основному, до таких відносяться уряди та центральні банки провідних промислово розвинених країн, деякі великі банки світового рівня та окремі транснаціональні корпорації.
2. Мінімальний ризик позичальника
Позичальники мають високий рівень кредитоспроможності як на поточний момент, так і з перспективою на найближчий час. Ризика при кредитуванні позичальників цього класу практично відсутні. Грошові потоки компанії за останні 5 років є стабільними та демонструють позитивну динаміку. Баланси таких підприємств дуже консервативні та відрізняються відносно високим рівнем ліквідних активів, а якість активів компанії не викликає жодних сумнівів. Навіть з урахуванням кредиту, що залучається, компанія має високу фінансову стійкість. Компанія має доступ на світові ринки капіталу за будь-яких умов. Як правило, до такої категорії позичальників належать великі національні компанії зі значною часткою у стабільній галузі національної економіки.
3. Помірний ризик позичальника
Позичальники потрапляють у нижній діапазон групи мінімального ризику, які мають відмінні перспективи. Мають дуже хорошу якість активів і достатню ліквідність; коефіцієнт автономії має значення; менеджмент компанії (див. Оцінка менеджменту позичальника-юридичної особи) відрізняється професіоналізмом. Надання кредиту вважається цілком обґрунтованим, однак можуть бути окремі сигнали, що свідчать про незначні тимчасові порушення з обслуговування позичкової заборгованості в майбутньому. Такі компанії можуть мати широкий доступ до національних ринків позикового капіталу. Як правило, до подібних позичальників відносяться провідні регіональні компанії щодо стабільних галузях економіки.
Допустимий ризик позичальника
4. Незначний рівень ризику
Позичальники з хорошими показниками фінансової стійкості, але які схильні до незначних ризиків. Елементи сили присутні у таких галузях, як ліквідність, грошові потоки, рентабельність. Їх відрізняє різноманітність активів та відсутність залежності від одного виду бізнесу; менеджмент компанії має гарну репутацію. Є доступ до ринків капіталу чи банківського фінансування; є можливість залучати кредити на вигідних умовах та за прийнятними ставками. До таких позичальників відносяться успішні регіональні та місцеві компанії, що функціонують у стабільних галузях економіки.
5. Середній рівень ризику позичальника
Позичальники з невисокою рентабельністю бізнесу та з деякими елементами, що свідчать про зниження фінансової міцності. Мають задовільну якість активів і ліквідності; прийнятним рівнем покриття активів; хорошим менеджментом за ключовими позиціями, гарною діловою репутацією. Ці компанії в цілому займають непогані позиції на ринку і безперечно вважаються привабливими позичальниками. Для них є фінансування в інших фінансових установах, яке вони, як правило, можуть залучати на вигідних для себе умовах. При цьому може простежуватися тенденція до зниження прибутку або за результатами фінансового року вони потенційно можуть отримати збиток, але такі позичальники мають достатню міцність і фінансову гнучкість, щоб компенсувати ці проблеми. Зазвичай це солідні компанії, що часто працюють у циклічних галузях, які дещо вразливі для коливань, що відбуваються.
6. Прийнятний рівень ризику позичальника
Позичальники з доходами, що знижуються, нестабільними грошовими потоками, погіршенням фінансового левериджу та іншими показниками, які вказують на наявність ризику вище середнього рівня. Ці позичальники зазвичай мають більш високий рівень кредиторської заборгованості, середню якість активів, невисоку рентабельність і частку ринку. До якості менеджменту позичальника є певні нарікання. Ці позичальники потенційно здатні отримати аналогічне фінансування в інших банках на порівнянних умовах або дещо гірше, але ця здатність може знизитись у складних економічних умовах. Крім того, такі успішно функціонуючі в нинішніх умовах позичальники можуть постраждати в майбутньому від таких факторів, як погіршення умов у галузі, операційні проблеми, судові розгляди, що мають матеріальний (істотний) розмір, зниження якості забезпечення тощо. Приклад – компанії із середньою або невеликою часткою ринку, що працюють у циклічній або падаючій галузі.
Потенційно високий ризик позичальника
7. Задовільний рівень ризику
Позичальники, які демонструють потенційні слабкості в рівні кредитоспроможності або простежуються тенденції, що заслуговують на пильну увагу кредитних фахівців банку. Якщо ситуація не покращає, то можуть виникнути проблеми в обслуговуванні боргу. Відповідно, банки більш уважно ставляться до кредитування таких позичальників, зокрема висувають більш високі вимоги до забезпечення, а зростаючі ризики закладають у розмір відсоткової ставки за кредитом. Як правило в ролі таких позичальників виступають компанії-новачки галузі або старі компанії, але в падаючій (неперспективній) галузі або з невисокою часткою ринку. Елементи якості активів, фінансової гнучкості чи менеджменту позичальника перебувають у рівні нижче середнього.
Високий ризик позичальника
8. Субстандартна заборгованість
Позичальники, які мають обґрунтовані (реальні) проблеми щодо обслуговування заборгованості. Простежується негативна динаміка фінансових показників: зростання фінансової залежності, періодична збиткова діяльність, невисока ліквідність активів тощо. Спостерігається порушення платіжної дисципліни, можуть бути проблеми із заставою (низька ліквідність, зниження вартості, часткове пошкодження тощо). За субстандартною заборгованістю хоч і не йдеться про повну втрату активу, водночас за певних обставин кредитор може втратити частину активу (невиплачені відсотки або тіло кредиту погашено не в повному обсязі). Є питання щодо якості менеджменту позичальника.
9. Сумнівна заборгованість (імовірна часткова втрата)
Позичальникам, класифікованим як «сумнівна заборгованість», притаманні всі проблеми субстандартних кредитів, при цьому часткова втрата активу вже має високу ймовірність. Менеджмент позичальника порушує досягнуті домовленості, низьколіквідний баланс компанії та незадовільну якість активів, наявність сумнівної дебіторської заборгованості, високу питому вагу кредиторської заборгованості, у компанії проблеми із залученням зовнішнього фінансування, негативні аудиторські висновки. Може бути порушена справа про банкрутство, є проблеми із забезпечення тощо.
Дефолт
10. Безнадійна заборгованість
До категорії безнадійних відносяться компанії з незадовільним фінансовим станом, що перебувають зазвичай у стадії банкрутства та ліквідації. Позичальник практично не має шансів на погашення заборгованості в повному обсязі. Банки таких позичальників не кредитують, як виняток — кредит може бути наданий у рамках процедури фінансової санації під гарантію (порука) третьої платоспроможної сторони.
