В умовах обмеженості економічних ресурсів кожен суб’єкт економічних відносин стикається з питанням оптимального використання наявних ресурсів з метою отримання максимального прибутку. Але в процесі вибору та прийняття управлінських рішень виникають так звані альтернативні витратиПро які і йтиметься нижче.
Зміст
Що таке альтернативні витрати?
Так як у більшості випадків в економіці ми маємо справу з обмеженими ресурсами, завжди виникає питання їх альтернативного застосування. Зі всіх можливих альтернатив завжди є найкраща альтернатива, яка забезпечує максимальну вигоду. Якщо в результаті вибору альтернатив перевагу віддали не найкращій альтернативі, то виникають «альтернативні витрати» або «втрачена вигода».
Альтернативні витрати (також застосовується термін «Витрати втраченої вигоди» або «Витрати альтернативних можливостей» від англ. opportunity cost) – економічний термін, що позначає втрачену вигоду (в окремому випадку – прибуток, дохід) в результаті вибору одного з альтернативних варіантів використання ресурсів і, тим самим відмови від інших можливостей. Величина втраченої вигоди визначається корисністю найціннішої з відкинутих альтернатив.
Альтернативні витрати є втратою потенційної вигоди від інших альтернатив при виборі будь-якої іншої альтернативи. Тобто альтернативні витрати — це вигода, прибуток чи цінність чогось, від чого необхідно відмовитися, щоб отримати чи досягти чогось іншого. Оскільки кожен ресурс (земля, гроші, засоби виробництва, трудові ресурси, час тощо) може застосовуватися для альтернативного використання, кожна дія, вибір чи рішення пов’язані з альтернативними витратами.
Поняття альтернативних витрат грає вирішальну роль спробах забезпечити ефективне використання обмежених ресурсів. Альтернативні витрати не обмежуються грошовими чи фінансовими витратами: реальна вартість втраченої (недотвореної) продукції, втраченого часу, задоволення чи будь-яких інших вигод, що забезпечують деяку корисність, також мають розглядатися як альтернативні витрати. Альтернативні витрати товару чи послуги означають дохід, який можна одержати з допомогою альтернативного їх використання. Сенс концепції альтернативних витрат можна пояснити за допомогою таких прикладів:
- альтернативні витрати коштів, вкладених у власний бізнес, – це норма прибутковості (або прибуток, скоригована з урахуванням різниці в ризику), яка може бути отримана під час інвестування цих коштів на інші підприємства;
- альтернативні витрати часу, який людина витрачає на свою роботу, – це зарплата (або інший дохід), яку вона могла б отримувати, працюючи в інших компаніях або на інших посадах (з поправкою на відносне моральне задоволення від двох професій).
- Альтернативні витрати використання устаткування виробництва одного продукту — це дохід, який можна було б з виробництва інших товарів.
Альтернативні витрати є фундаментальними витратами економіки та застосовуються при розрахунку витрат і результатів аналізу проекту. Такі витрати, однак, не відображаються в бухгалтерському обліку, але враховуються при прийнятті управлінських рішень шляхом розрахунку грошових витрат та їхнього результуючого прибутку або збитку.
Альтернативні витрати – поняття ширше, ніж розрахункові витрати, тому саме воно використовується при прийнятті інвестиційних рішень, при розрахунку пов’язаних з ними витрат і потенційних прибутків від них. Наприклад, за необхідності вибору з кількох конкуруючих між собою та взаємовиключних інвестиційних проектів вибір ґрунтуватиметься на оцінці альтернативних витрат, рівних доходу, який можна було б отримати в результаті другого за оптимальністю варіанта.
Історія альтернативних витрат
Спочатку термін “альтернативні витрати” був використаний в 1894 Девідом Л. Грін в його статті “Pain Cost and Opportunity-Cost” в Щоквартальному економічному журналі. Однак ідея альтернативних витрат зустрічається і в роботах більш ранніх авторів, включаючи Бенджаміна Франкліна та Фредеріка Бастіату. Знаменита фраза «Час — гроші», опублікована в «Раді молодого торговця» (1748 р.) виходить з ідеї альтернативних витрат.
Пізніше термін «альтернативні витрати» був також використаний австрійським економістом Фрідріхом фон Візером у «Теорії громадського господарства» (1914). Зокрема його теорія альтернативних витрат передбачає таке:
- продуктивні блага є майбутнє. Їхня цінність залежить від цінності кінцевого продукту;
- обмеженість ресурсів визначає конкурентність та альтернативність способів їх використання;
- витрати виробництва мають суб’єктивний характері і залежать від альтернативних можливостей, якими доводиться жертвувати при виробництві якогось блага;
- дійсна вартість (корисність) будь-якої речі є недоотримані корисності інших речей, які могли бути виготовлені за допомогою ресурсів, витрачених на виробництво цієї речі. Це положення відоме також як закон Візера;
- зобов’язання складає основі альтернативних витрат — витрат втрачених можливостей.
Внесок теорії альтернативних витрат фон Візер в економічну науку у тому, що вона є першим описом принципів ефективного виробництва.
Альтернативні витрати: явні та неявні
Явні витрати
Явні витрати – Це альтернативні витрати, які включають прямі грошові виплати. Явні альтернативні витрати факторів виробництва, які ще не належать виробнику, це ціна (вартість), яку виробник повинен заплатити за них. Наприклад, якщо підприємство купує устаткування за 100 тис. дол., його явні альтернативні витрати становлять 100 тис. дол. Ці грошові витрати є упущеною можливістю придбати що-небудь ще на 100 тис. дол. (наприклад, сировину та матеріали).
Неявні витрати
Неявні витрати (також звані на увазі, поставлені або умовні витрати) – це альтернативні витрати, які не відображаються як відтік коштів, але які підтверджуються вибором фірми не розподіляти свої існуючі (власні) ресурси або фактори виробництва на користь більш вигідних варіантів їх застосування. Наприклад: якби компанія розмістила наявні вільні кошти на депозит у банк, то змогла б отримати дохід у вигляді нарахованих відсотків. Якби фірма здала у найм наявні складські приміщення, то змогла б отримувати орендні платежі. Розмір таких платежів і неявні альтернативні витрати.
Як розрахувати альтернативні витрати?
Альтернативні витрати можна розрахувати як різницю між найоптимальнішим (вигідним) варіантом та обраним (реалізованим), тому досить часто їх називають «витратами втрачених можливостей». Вартість втрачених можливостей якраз і є результатом порівняння цього вибору з найкращим варіантом. Таким чином, альтернативні витрати можна розрахувати за такою формулою:
Альтернативные издержки = Результат самой лучшей альтернативы – Результат выбранной альтернативы
Звісно, ця формула є дуже спрощеною, т.к. часом потрібно буде здійснити додаткову «поправку на вітер», врахувати різні економічні чинники і параметри. Проте, з наведеної вище формули випливає, що:
- Вибір є оптимальним, якщо його альтернативні витрати є мінімальними. Раціональний економічний агент мінімізує альтернативні витрати.
- Альтернативні витрати не можуть бути меншими за нуль. Альтернативні витрати дорівнюють нулю, якщо найоптимальніший варіант, тобто. варіант порівнюється сам із собою.
Приклад розрахунку альтернативних витрат
приклад 1. Інвестор оцінює варіанти вкладення коштів. Внутрішня норма доходності першого інвестиційного проекту становить 9,5%, а другого – 7,3%. У такому разі для другого інвестиційного проекту альтернативні витрати становитимуть:
Альтернативные издержки = 9,5% - 7,3% = 2,2%
Таким чином, якщо інвестор вибере другий проект, його втрачена вигода (недоотриманий прибуток) складе 2,2%.
приклад 2. У фізичної особи виникла потреба отримати споживчий кредит. Банк А пропонує символічну відсоткову ставку за кредитом 0,1%. Банк Б пропонує кредити на 14% річних. При цьому банк Б додатково стягує комісію за видачу кредиту, тоді як банк А стягує низку додаткових комісійних зборів. Як вчинити у цій ситуації?
Спочатку вартість кредиту необхідно призвести до «загального знаменника», тобто. розрахувати ефективну ставку відсотка. Припустимо, що ефективна ставка відсотка за кредитом банку А становить 24% річних, тоді як із кредиту банку Б — 15% річних. В такому випадку:
Альтернативные издержки = 24% - 15% = 9%
Тобто, взявши кредит у банку А, клієнт понесе альтернативні витрати (переплатить за кредитом) у розмірі 9% річних, незважаючи на те, що банк А декларував номінальну ставку відсотка у розмірі 0,1% річних!
