Зміст
Сутність споживчого кредитування
Споживчими кредитами прийнято називати позики, надані населенню. У цьому їх споживчий характер визначається метою (об’єктом кредитування) надання позички. По суті, це продаж торговими підприємствами споживчих товарів з відстроченням платежу або надання позичок на купівлю споживчих товарів, а також оплату витрат приватного (особистого) характеру (плата за навчання, медичне обслуговування, придбані побутові товари тощо). У банківській практиці західних країн споживчими називають позики, надані приватним позичальникам для придбання споживчих товарів та оплати відповідних послуг.
Отже, на відміну інших кредитів, об’єктом споживчого кредиту може бути як товари, і гроші. Товарами, що реалізуються в кредит (і оплачуються за рахунок банківських позик) є предмети споживання тривалого користування. Суб’єктами кредиту, з одного боку, є кредитори, у разі — банки, спеціальні установи споживчого кредиту, магазини, ощадкаси та інші підприємства, з другого, позичальники — фізичні особи.
Відповідно до чинного законодавства, споживчий кредит — це кредит, який надається лише у національній грошовій одиниці фізичним особам — резидентами країни на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг та який повертається на виплат, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.
Банки можуть надавати кредити фізичним особам в обсягах, що визначаються залежно від вартості товарів та послуг, які є об’єктами кредитування. Розмір кредиту на будівництво, купівлю та ремонт житлових будинків, садових будинків, дач та інших будівель визначається в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути передані банку на забезпечення фізичною особою, та сумою його поточних доходів, за винятком обов’язкових платежів.
Споживчий кредит має багато специфічних особливостей, що з особливостями особистого споживання громадян.
По-перше, цей вид кредиту відображає відносини між кредитором і позичальником, зміст яких полягає в кредитуванні кінцевого споживання, на відміну від кредитів, що надаються суб’єктам господарювання для господарських цілей або для придбання активів, що створює рух вартості.
По-друге, до споживчого кредитування позичальники, як правило, вдаються, коли їм не вистачає власні кошти, тоді як юридичні особи часто використовують отриманий кредит як джерело майбутнього доходу.
По-третє, споживчий кредит отримують зазвичай фізичні особи.
По-четверте, повернення позикових коштів при споживчому кредитуванні відбувається внаслідок вивільнення коштів у позичальника, а результаті їх надходження чи накопичення.
По-п’яте, споживчий кредит є засобом задоволення споживчих потреб, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Такий кредит прискорює отримання певних благ (товарів, послуг), які споживач міг би отримати (придбати) у майбутньому, зібравши кошти, необхідні купівлі цих цінностей чи послуг.
По-шосте, всі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню соціальних проблем — підвищенню життєвого рівня населення (насамперед із низьким і середнім рівнем доходу), утвердженню принципів соціальної справедливості.
Суб’єкти споживчого кредитування
Суб’єктами споживчого кредитування можуть бути:
- у ролі позичальника – фізичні особи;
- у ролі кредитора:
- банки (банківські споживчі кредити);
- торгові організації;
- небанківські фінансово-кредитні установи (ломбарди, каси взаємодопомоги, кредитні спілки, пенсійні фонди, будівельні товариства та ін.)
- підприємства, де працюють позичальники;
- інші фізичні особи (особисті споживчі кредити).
Об’єкти споживчого кредитування
Об’єктом споживчого кредитування є:
- витрати, пов’язані із задоволенням потреб населення поточного
характеру; - витрати, пов’язані з придбанням товарів тривалого користування;
- витрати капітального характеру на будівництво, придбання чи ремонт
житла; газифікацію індивідуальних житлових будинків, приєднання їх
до мереж водопостачання; на будівництво надвірних споруд,
придбання та будівництво садових будинків та ін; - витрати на нагальні потреби.
Класифікація споживчих кредитів
Класифікація споживчих кредитів може бути проведена за низкою ознак, у тому числі за типом учасників, видами забезпечення, термінами користування, цільовим спрямуванням використання (об’єктами), методами погашення, обсягами кредитування тощо.
По суб’єктам кредитної угоди (типу кредитора та позичальника) виділяють:
- банківські споживчі кредити;
- позики, надані населенню торговими організаціями;
- споживчі позики фінансово-кредитних установ небанківського типу (ломбарди, пункти прокату, каси взаємодопомоги, кредитні кооперативи, будівельні товариства, пенсійні фонди тощо);
- особисті чи приватні споживчі позики, надані приватними особами;
- споживчі позики, надані фізичним особам безпосередньо підприємствами та організаціями, у яких вони працюють.
За рівнем забезпечення споживчі кредити бувають:
- незабезпечені (бланкові);
- забезпечені (заставою, гарантіями, поруками, страхуванням).
Основна причина, через яку банк вимагає забезпечення — це у процесі кредитування кредитного ризику, тобто. ризику для банку зазнати втрат у наслідок небажання чи нездатності позичальника погасити кредит у обумовлені угодою терміни та у повному обсязі.
За термінами кредитування споживчі кредити поділяються на:
- короткострокові (терміном від 1 до 1 року);
- середньострокові (терміном від 1 до 3-5 років);
- довгострокові (терміном понад 3-5 років).
Короткострокову позику можна оформити на певний термін (у межах року) або до запитання. Позика до запитання немає фіксованого терміну, і може вимагати його погашення у час. При наданні кредиту до запитання передбачається, що позичальник щодо платоспроможний та активи, в які вкладені його запозичення, можуть бути трансформовані у кошти у найкоротші терміни.
Середньострокові та довгострокові споживчі кредити надаються на придбання товарів тривалого користування, автотранспортних засобів, нерухомості, здійснення капітального ремонту тощо. Як правило, це великі позики, а тривалість терміну визначається борговим навантаженням на клієнта.
За напрямками використання (об’єктами кредитування) споживчі позички можна поділити на кредити:
- на невідкладні потреби;
- будівництво та придбання житла;
- придбання товарів тривалого користування;
- капітальний ремонт індивідуальних житлових будинків, їх газифікацію та приєднання до мереж водопостачання та каналізації;
- будівництво надвірних будівель для худоби та малої механізації для
виконання робіт у особистому підсобному господарстві; - первісний внесок у житлово-будівельний кооператив та ін.
За методом погашення розрізняють позички, що погашаються одноразово та позики з розстрочкою платежу.
Кредити без розстрочення платежів мають важливу особливість – за такими кредитами погашення заборгованості та відсотків здійснюється одноразово. Прикладом такого кредиту є надання кредиту для купівлі нової квартири, коли джерелом погашення кредиту будуть кошти від продажу квартири, що є у позичальника.
У свою чергу, кредити з розстрочкою платежу включають:
- кредити з рівномірним періодичним погашенням позички (щомісячно,
щоквартально і т.д.); - кредити з нерівномірним періодичним погашенням позички (сума
платежу рахунок погашення позики змінюється (зростає чи знижується)
залежно від певних факторів (наприклад, може бути пов’язана із сезонністю одержуваних позичальником доходів).
За способом сплати відсотків споживчі кредити класифікують на такі види:
- позички з утриманням відсотків на момент її надання (оплата відсотків наперед);
- позички зі сплатою відсотків на момент погашення кредиту;
- позички зі сплатою відсотків регулярними внесками протягом усього
терміну користування кредитом (щомісяця, щоквартально, раз на півроку або за спеціально визначеним графіком).
За характером кругообігу коштів позички поділяють на разові та відновлювані (револьверні).
До револьверних кредитів, як правило, відносять кредити, надані клієнтам за кредитними картками або кредити за єдиними активно-пасивними рахунками у формі овердрафту. Також можуть надаватися кредитні лінії, які відрізняються від овердрафту механізмом функціонування.
Умови надання споживчих кредитів
Установи банків надають кредити повнолітнім дієздатним громадянам, які мають постійне джерело доходу. При наданні кредиту перевагу надають громадянам, які отримують заробітну плату, пенсію та інші грошові доходи через установи банку (див. також Умови надання кредиту, Кому дають кредит?).
Розмір споживчого кредиту обмежується:
- граничною величиною, встановленою кредитною політикою банку конкретного виду кредиту;
- рівнем кредитоспроможності позичальника;
- розміром застави, яку позичальник може надати як забезпечення своїх зобов’язань за споживчим кредитом.
При прийнятті рішення про можливість видачі клієнту споживчого кредиту враховується низка факторів, зокрема:
- платоспроможність клієнта;
- наявність стабільних джерел доходів (заробітна плата, пенсія, одержувані орендні платежі тощо);
- загальний матеріально-майновий стан клієнта (наявність заощаджень, нерухомості, автомобіля тощо);
- кредитна історія за раніше отриманими кредитами;
- наявність у клієнта заборгованості з інших кредитів, зокрема. та в інших фінансово-кредитних установах;
- вік позичальника (у деяких випадках банк може обмежувати надання кредитів окремим категоріям громадян, наприклад, особам 16-18 років або старше 65 років – залежить від банку та умов конкретної кредитної програми).
Споживчий кредит може надаватися у безготівковій формі (безпосередня оплата рахунків, оформлення кредитної картки, перерахування коштів на поточний рахунок клієнта тощо) або готівкою через касу банку.
