Зміст
Класифікація інструментів фінансового ринку
Учасники фінансового ринку з метою проведення операцій на фінансовому ринку використовують відповідні фінансові інструменти – фінансові документи, що звертаються на ринку, що мають грошову вартість. Фінансові інструменти, що звертаються на окремих сегментах фінансового ринку, є досить різноманітними. Розглянемо основні їх.
Інструменти у розрізі окремих видів фінансових ринків
Інструменти ринку позикових капіталів: гроші та розрахункові документи, що звертаються на грошовому ринку.
Інструменти ринку цінних паперів: різноманітні цінні папери, що звертаються на фондовому ринку (склад цінних паперів за їхніми видами, особливостями емісії та обігу затверджується відповідними нормативно-правовими актами).
Інструменти валютного ринку: іноземна валюта, розрахункові валютні документи, і навіть окремі види цінних паперів, які обслуговують валютний ринок.
Інструменти страхового ринку: страхові послуги, що пропонуються на продаж (страхові продукти), а також розрахункові документи та окремі види цінних паперів, що обслуговують страховий ринок.
Ринок золота (срібла, платини) та дорогоцінного каміння: зазначені дорогоцінні метали та каміння купують з метою формування фінансових резервів та тезаврації; це також розрахункові документи та цінні папери, які обслуговують ринок золота.
Інструменти ринку нерухомості: цінні папери та документи, що свідчать про право власності на той чи інший вид нерухомості
Інструменти за терміном обігу
По терміну звернення розрізняють такі фінансові інструменти:
- короткострокові (з періодом обігу до одного року), вони найчисленніші та призначені для обслуговування операцій на ринку грошей;
- довгострокові (з періодом обігу більше року) — звані безстрокові фінансові інструменти, кінцевий термін погашення яких не встановлюється (наприклад, акції); ці фінансові інструменти обслуговують операції над ринком капіталу.
Інструменти в залежності від характеру фінансових зобов’язань
За характером фінансових зобов’язань фінансові інструменти поділяються на:
- без наступних фінансових зобов’язань, тобто інструменти, якими наступні фінансові зобов’язання виникають; як правило, вони є предметом безпосередньо фінансової операції та при їх передачі покупцю продавець не несе щодо них додаткових фінансових зобов’язань (наприклад, валютні цінності, золото);
- боргові, що характеризують кредитні відносини між їх покупцем і продавцем і зобов’язують боржника погасити в передбачені терміни їхню номінальну вартість і заплатити додаткову винагороду у вигляді відсотка (якщо ця винагорода не входить до складу номінальної вартості боргового фінансового інструменту, що погашається).
Прикладами боргових фінансових інструментів є облігації, векселі, чеки.
Крім державних облігацій можуть випускатися також облігації підприємств.
Облігація — це цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов’язання емітента повернути власнику облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігації термін та виплатити дохід по облігації, якщо інше не передбачено умовами розміщення.
Вексель – це боргове зобов’язання, що дає його власнику безумовне право вимагати при настанні терміну платежу від векселедавця простого та акцептанта переказного векселя сплати певної векселем суми.
Пайовими фінансовими інструментами є акції. Такі фінансові інструменти підтверджують право їх власника на частку (пай) у статутному фонді їхнього емітента та на отримання відповідного доходу (у формі дивіденду).
Акція – Це цінний папір без встановленого терміну обігу, що засвідчує майнову участь її власника в капіталі акціонерного товариства. Власники акції стають пайовиками акціонерного товариства, його співвласниками, тому не можуть вимагати від товариства повернення вкладених коштів. Проте вони можуть продати акції, але у цьому випадку втрачають право співвласника.
Інструменти в залежності від черговості
По черговості розрізняють такі фінансові інструменти:
- первинні (фінансові інструменти першого порядку). Такі фінансові інструменти (як правило, цінні папери) характеризуються їх випуском в обіг первинним емітентом та підтверджують прямі майнові права чи відносини кредиту (акції, облігації, чеки, векселі тощо);
- вторинні, або деривативи (фінансові інструменти другого порядку, похідні цінні папери), які характеризують виключно цінні папери, що підтверджують право або зобов’язання їх власника купити або продати первинні цінні папери, що обертаються, валюту, товари або нематеріальні активи за заздалегідь визначеними умовами в майбутньому. Такі фінансові інструменти використовуються для здійснення спекулятивних фінансових операцій та страхування цінового ризику (хеджування). Залежно від складу первинних фінансових інструментів (або активів, яких вони випущені в обіг) деривативи поділяються на фондові, валютні, страхові та товарні. Основними видами деривативів є опціони, свопи, ф’ючерсні та форвардні контракти.
Опціон — це контракт на право купівлі чи продажу певної кількості цінних паперів у будь-який момент упродовж певного терміну за фіксованою ціною.
Варрант (Різновид опціону) – це сертифікат, що дає право його власнику купити певний цінний папір за фіксованою ціною у визначений термін. Варранти випускаються в обіг не самостійно, а з іншими цінними паперами (наприклад, разом із привілейованими акціями чи корпоративними облігаціями) для того, щоб зробити їх привабливішими.
Ф’ючерсний контракт (фінансовий ф’ючерс) — це стандартний документ на купівлю чи продаж певної кількості певних цінних паперів у вказаний час за встановленою ціною.
Фінансові ф’ючерси, які є також контрактом на операцію з цінними паперами у чітко встановлений час у майбутньому, відрізняються від опціонів тим, що передбачають зобов’язання, а не право здійснити ту чи іншу операцію, яку бере на себе покупець ф’ючерсу. Обіг ф’ючерсів здійснюється виключно на організованому фінансовому ринку.
Форвардний контракт — це спеціально укладений ф’ючерсний контракт, що відповідає потребам конкретного клієнта, який не є стандартним, не укладається на організований фінансовий ринок.
Своп (обмін) – двостороння угода про обмін у майбутньому серіями платежів у різних валютах.
Інструменти в залежності від гарантованості рівня доходності
По гарантованості рівня доходності фінансові інструменти поділяються на:
- із фіксованим доходом. Їх характерний гарантований рівень прибутковості при погашенні (або протягом періоду їх обігу) незалежно від кон’юнктурних коливань ставки позикового відсотка (норми прибутку на капітал) на фінансовому ринку;
- із невизначеним доходом. Їм властивий рівень прибутковості, який може змінюватись залежно від фінансового стану емітента (прості акції, інвестиційні сертифікати) або у зв’язку зі зміною кон’юнктури фінансового ринку (боргові фінансові інструменти з плаваючою процентною ставкою, «прив’язаною» до встановленої облікової ставки, курсу
певної «твердої» іноземної валюти тощо).
Інструменти в залежності від рівня ризику
За рівнем ризику розрізняють такі фінансові інструменти:
- безризикові. До них відносяться державні короткострокові цінні папери, короткострокові депозитні сертифікати найнадійніших банків, «тверда» іноземна валюта, золото та інші дорогоцінні метали та каміння, придбані на короткий період. Термін «безризикові» певною мірою умовний, оскільки потенційний фінансовий ризик криє в собі будь-який із перерахованих видів фінансових інструментів; вони призначені лише формування точки відліку визначення рівня ризику інших фінансових інструментів;
- з низьким рівнем ризику. До них відносяться, як правило, короткострокові боргові фінансові інструменти, що обслуговують ринок грошей, виконання зобов’язань за якими гарантовано стійким фінансовим становищем та надійною репутацією позичальника (характеризується терміном «першокласний позичальник»);
- із помірним рівнем ризику. Вони характеризують фінансові інструменти, рівень ризику якими приблизно дорівнює среднерыночному;
- із високим рівнем ризику. Це фінансові інструменти, рівень ризику якими значно перевищує среднерыночный;
- з дуже високим рівнем ризику (спекулятивний). Такі фінансові інструменти характеризуються найвищим рівнем ризику та використовуються для здійснення найризикованіших спекулятивних операцій на фінансовому ринку. Прикладом високоризикових фінансових інструментів є акції венчурних (ризикових) підприємств, облігації з високим рівнем відсотка, емітовані підприємством з нестійким фінансовим становищем, опціонні та ф’ючерсні контракти.
Наведена класифікація відбиває розподіл фінансових інструментів лише з найважливішим загальним ознаками. Кожна з розглянутих груп фінансових інструментів, у свою чергу, класифікується за окремими специфічними ознаками, що відображають особливості їх випуску, обігу та погашення.
