Ефективність управління має значення для будь-якого суб’єкта економіки, але особливо велика її роль механізмі функціонування банків, що у характерних їм умовах підвищеного ризику будь-яка управлінська помилка неминуче веде до великих втрат, зниження ліквідності, втрати платоспроможності.
Зміст
Що таке банківський менеджмент?
Банківський менеджмент – це наукова система управління комерційним банком та банківським персоналом.
Особливості банківського менеджменту
Порівняно з менеджментом в інших сферах економіки банківський менеджмент має низку суттєвих особливостей. В тому числі:
- концентрація основної уваги на управлінні фінансовими потоками та резервами;
- одержання прибутку з допомогою використання переважно залученого капіталу (див. Формування ресурсів комерційних банків);
- високий рівень конкуренції на банківських ринках;
- своєрідність банківського продукту;
- високі ризики банківських операцій;
- зовнішнє регулювання та нагляд з боку центрального банку;
- високий рівень інформатизації.
Функції банківського менеджменту
Функціями банківського менеджменту є:
- вибір довгострокової стратегії банківської діяльності;
- координація цілей, керуючих впливів та процесів всіх елементів системи управління;
- організація технологічного циклу банківської діяльності (формування капіталу, управління пасивами та активами тощо).
Принципи банківського менеджменту
Для забезпечення високої ефективності банківського менеджменту він має будуватись на наступних принципах:
- облік макроекономічних факторів та кон’юнктури фінансового ринку;
- врахування нормативних вимог центрального банку;
- орієнтація діяльності на ринковий попит щодо послуг кредитних організацій;
- оптимізація прибутковості та ризиків банківських операцій;
- поєднання принципів централізації та децентралізації в управлінні.
Механізм банківського менеджменту
Механізм банківського менеджменту складається з низки рівнів, до яких відносять:
- загальний (стратегічний) менеджмент;
- фінансовий менеджмент;
- керування постачанням (логістику);
- управління виробництвом та збутом (маркетинг);
- кадровий менеджмент.
Стратегічний менеджмент банку передбачає визначення загальної концепції розвитку банку, постановку цілей та конкретних завдань його діяльності, розробку заходів щодо реалізації поставлених цілей (банківської політики), формування оптимальної організаційної структури банку.
Стратегічний менеджмент спирається на складну систему цілей, елементами якої є:
- підприємницька філософія;
- корпоративна місія;
- стратегічні цілі;
- тактичні цілі.
Підприємницька філософія
Підприємницька філософія характеризує систему корпоративних цінностей та корпоративної культури банку, визначає найбільш загальні цілі його діяльності, до яких належать;
- отримання прибутку;
- задоволення потреб клієнтів;
- забезпечення надійності банку;
- сприяння розвитку економіки (підтримка реального сектора, соціальної сфери, зміцнення стійкості грошового обігу);
- задоволення потреб членів колективу.
Корпоративна місія
Корпоративна місія (концепція розвитку банку) визначає найзагальніші риси його діяльності:
- цільовий ринок (широкий чи вузький);
- характер асортименту послуг (універсальний чи спеціалізований);
- розмір та охоплення банку (великий, середній або дрібний; міжнародний, національний або регіональний);
- стратегічні переваги (низькі витрати чи диференціація продукту).
Стратегічні цілі
Стратегічні цілі задають найважливіші параметри розвитку банку в найближчому майбутньому (як правило, на період від трьох до п’яти років):
- зростання чи зниження обсягу надання окремих послуг;
- динаміку прибутку на активи та власний капітал;
- зміна доходів від платних послуг тощо.
Тактичні цілі
Тактичні цілі мають короткостроковий характер (до року) з урахуванням поточної конкурентної ситуації. Вони найточніше визначаються бажані рубежі – досягнення наміченої величини прибутку чи рентабельності, конкретних обсягів збуту чи частки над ринком, темпи зростання виробництва та збуту тощо.
Існує необхідність при постановці цілей враховувати регулятивні норми та економічні нормативи, прийняті всередині країни та за кордоном з метою запобігання необґрунтованому ризику. До них відносяться:
- рівень достатності капіталу, встановлений Базельською угодою, у розмірі не менше ніж 8% активів, зважених з урахуванням ризику;
- гранична частка кредитів у сумі активів – трохи більше 65%;
- переважне забезпечення кредитів власною депозитною базою;
- переважне зростання прибутку за рахунок процентного та непроцентного доходу;
- норма ліквідності.
Умовами успішності банківської стратегії є її адекватність умовам зовнішнього та внутрішнього середовища банку та ефективні заходи щодо реалізації сформульованої стратегії.
Етапи стратегічного планування
Вирізняють такі фази (етапи) стратегічного планування.
- аналітична фаза (збір первинної та вторинної інформації, аналіз, спостереження);
- прогностична фаза (складання прогнозів та сценаріїв);
- фаза цілепокладання (формулювання філософії, місії, стратегії);
- фаза вироблення заходів щодо реалізації стратегії (банківської політики);
- фаза реалізації стратегії (тактика діяльності банку);
- контрольна фаза (попередній, поточний та наступний контроль; контролінг).
Аналіз та прогнозування є попередніми фазами (етапами) стратегічного планування. Їх проведення має забезпечити виконання першої умови успішності банківської стратегії – адекватності стратегії умовам середовища.
Друга умова успішності стратегії – адекватні заходи щодо реалізації стратегії – забезпечується у ході здійснення банківської політики та тактики.
Банківська політика
Банківська політика – це сукупність заходів щодо реалізації банківської стратегії. Її напрями такі:
- організаційна політика;
- фінансова політика;
- товарна політика;
- цінова політика;
- збутова політика;
- комунікаційна політика;
- кадрова політика;
- політика управління ризиками;
- Зовнішньоекономічна політика.
Тактика банку
Тактика банку включає:
- визначення організаційної структури банку, документальне закріплення назв усіх підрозділів банку із зазначенням їх функцій;
- підготовку інструктивних та методичних розробок, що регулюють технологію здійснення банківських операцій та проведення аналітичної роботи;
- формування процедур прийняття рішень, у тому числі щодо кредитних угод, що дозволяють мінімізувати банківські ризики;
- розроблення вимог до документації, що подається клієнтами до банку, а також банківської документації;
- розроблення правил здійснення попереднього та подальшого контролю у процесі надання банківських послуг;
- розробку системи оплати праці та принципів матеріального заохочення;
- визначення критеріїв оцінки якості праці персоналу різних ділянках діяльності.
