Теорія обмежень

Загальний опис моделі «Теорія обмежень»

Сутність теорії обмежень (The theory of constraints, TOC) полягає в тому, що результати на виході будь-якої виробничої системи визначаються її найслабшою ланкою. Кожна система функціонує в умовах тих чи інших обмежень, що заважають їй досягати кінцевої мети отримання грошей.

Теоретично обмежень стверджується, що усунення найбільшого перешкоди (вузького місця) призводить до збільшення обсягу виробництва, якщо це вузьке місце виникло через попередніх дій. При застосуванні TOC в системі шукають вузьке місце, а потім намагаються його усунути, інакше виробнича лінія не зможе працювати швидше за її саму повільну ділянку. Якщо перешкода буде усунена, почнуть зростати запаси. Контроль за темпом функціонування виробничої системи у цій моделі здійснюється на основі принципу «барабан – буфер – мотузок». Як барабан виступає вузьке місце (задає загальний теми), роль мотузки виконує планування товарно-матеріальних цінностей, а буфера – наявність запасів, що не дозволяють вузькому місцю призвести до «пересихання» потоку.

У книзі «Мета» (1984) Е. Голдратт та Дж. Кокс показують дію цього принципу на прикладі бойскаутів. Їх загін не може марширувати швидше, ніж рухається найповільніше підліток (що є в даному випадку перешкодою). Якщо загін все-таки спробує збільшити швидкість, колона скаутів розтягнеться (її довжину можна розглядати тут як буфер), а ті, що йдуть попереду, будуть все далі і далі йти від останніх. Довжину колони можна знову зменшити, якщо швидкість її руху визначатиме найповільніший. Показники (на цей раз руху) всієї групи бойскаутів можна покращити, якщо змусити найповільнішого її члена рухатися швидше.

Коли слід застосовувати модель теорії обмежень

Теорія обмежень застосовується максимально можливого збільшення обсягу продукції на виході виробничої системи. Метою тут є отримання грошей. Голдратт і Кокс особливу увагу приділяють різним фінансовим і операційним показниками, які свідчать, яким був внесок аналізованої ділянки на досягнення мети.

• Результат на виході (після проходження всієї системи) – різниця між фінансовим потоком на вході та на виході.
• Запас — усі фінансові кошти, інвестовані в систему на придбання активів, які потім слід продати.
• Операційні витрати — усі витрати, понесені системою під час трансформації запасу на кінцевий результат (наприклад, витрати на працю, товарно-матеріальні цінності, амортизацію).

Голдратт і Кокс стверджують, що для отримання якомога більшої, наскільки це можливо, суми грошей слід досягати максимального результату на виході. Це досягається фокусуванням зусиль компанії на підвищенні виробленого обсягу продукції і на збільшення швидкості її проходження по виробничій лінії, а не тільки прагненням знизити витрати. При правильному застосуванні TOC може допомогти не допустити виникнення однієї типової помилки, яку нерідко роблять менеджери через неправильні висновки за результатами аналізу: замість того, щоб збільшувати обсяг виробленої продукції на старому, зношеному устаткуванні (що грає в системі роль вузького місця), максимально завантажується саме дороге обладнання, щоб за рахунок цього досягти невеликого зниження ціни продукції, що випускається.

Як слід користуватися моделлю теорії обмежень

У моделі теорії обмежень акцент робиться на вдосконалення системи. Під системою тут розуміється серія взаємозалежних процесів. Аналогом системи виступає ланцюг – групи взаємозалежних ланок, що працюють разом для досягнення спільної мети. Обмеженням тут є найслабша ланка, тобто показники роботи всього ланцюга визначаються силою найслабшої її ланки. При застосуванні ТСО у виробничих процесах основна увага приділяється тому процесу, який уповільнює швидкість проходження продукту через всю систему.

В теорії обмежень виділяють п’ять кроківякі потрібно зробити.

1. Виявіть обмеження, які є в системі (ідентифікація обмежень). Для виявлення можуть використовуватися різні методи. Класичним показником, який свідчить про наявність обмеження, є черга робіт у якомусь місці лінії, що використовується для виконання операції. Іншим прикладом цього можна назвати ситуацію, коли він обробка товарів здійснюється у складі партії.
2. Визначте, як усунути обмеження (використання обмеження з користю). Після того, як обмеження виявлено, процес покращується або отримує підтримку, спрямовану на те, щоб досягти максимальної виробничої потужності без здійснення дорогих модернізацій або перетворень. Іншими словами, обмеження знаходить застосування.
3. Здійсніть інші дії, що доповнюють рішення, ухвалене на другому кроці (коригування інших процесів з урахуванням обмеження). Коли обмежуючий процес працює на межі, тобто з максимальною потужністю, швидкості інших залежних від нього процесів підганяються під його швидкість роботи або потужність. Заради виграшу всієї системи у разі часом доводиться жертвувати продуктивністю окремих її елементів. p align=”justify”> Залежні процеси знаходяться, як правило, за обмеженням у потоці створення цінності. Процеси, виконувані після обмеження, у цьому відношенні занепокоєння не викликають: цілком імовірно, вони вже працюють не на повну потужність, тому що їм доводиться чекати на продукцію, що надходить з обмежуючого процесу.
4. Зробіть обмеження сильнішою ланкою системи або усуньте їх взагалі (зняття обмеження). Якщо обсяг продукції на виході не відповідає вимогам, необхідно й надалі удосконалювати систему. В цьому випадку компанії доведеться, можливо, проаналізувати варіанти великих змін, щоб позбавитися обмеження. Перетворення можуть стосуватися більш ефективного використання капіталу, проведення реорганізації та витрат часу та грошей у великих кількостях. Це називається зняттям обмеження або виконанням інших дій, які зрештою призведуть до його усунення.
5. Після усунення обмеження поверніться до кроку 1 (повторення циклу). Не дозволяйте інертності (бездіяльності) породжувати у системі нове обмеження. Після того, як перше обмеження знято, новим обмеженням може стати інша частина системи або процесного ланцюга. Тому необхідно знову повторити весь описаний вище цикл вдосконалення. Інакше кажучи, показники функціонування всієї системи знову оцінюються з погляду наявності у ній нового обмеження, його виявлення, використання, координації та усунення.

Фокусуючись на обмеженнях, ця методологія позитивно впливає на загальний час проходу товару або послуги через всю систему. Скорочення кількості втрат призводить до підвищення обсягу випуску продукції та скорочення загального часу виробничого циклу. Коли вузьке місце “розширено”, підвищується якість продукції. Підвищена увага до обмежень не вимагає глибокого знання результатів аналізу даних або того, щоб багато людей добре зналися на елементах системи. Все, що необхідно в даному випадку, – це лише кілька людей, які розуміють сутність цього методу, знають систему і мають достатні повноваження для здійснення потрібних змін. Іншими словами, зусилля тут можуть бути локалізовані та докладені із залученням мінімальної кількості працівників.

При виконанні перерахованих вище кроків завжди пам’ятайте, що є два види обмежень.

• Внутрішні. Це обмеження, встановлені в межах системи та компанії, що перешкоджають досягненню мети. Прикладом такого обмеження можна назвати недостатню виробничу потужність. До обмежень цього типу також належать деякі управлінські та поведінкові якості людей.
• Зовнішні. Це обмеження, що лежать за межами системи та компанії, що перешкоджають досягненню мети. Прикладами цього можуть бути знижується попит, надлишкові виробничі потужності і конкуренція.

Для виявлення обмеження та визначення оптимального рішення Голдратт часто вдається до побудови дерева дійсності (current reality tree, CRT), в основі якого лежить безліч небажаних явищ. Ці прийоми наочно показані у його книзі «Справа над везенні». По суті, вони схожі на методи, що застосовуються в аналізі основних причин.

Висновки

Найважливішими елементами теорії обмежень є пошук обмежень та його визначення. Для цього часто вдаються до виявлення та вивчення випадків частого накопичення зайвих запасів, поломок та зупинок. Проте слід розглядати не лише технічні та логістичні аспекти обмежень, а й організаційні та інформаційні.

Методологія теорії обмежень застосовується з урахуванням низки припущень.

• Як і у випадку дбайливого підходу, компанія робить ставку на швидкість, з якою товар чи послуга проходить через систему. Основні детермінанти успіху – швидкість та обсяг продукції.
• Основою виробництва бажаного обсягу продукції є поточні процеси.
• Товари чи послуги розробляються постійно.

Працівникам, під час своєї праці додають цінність, необов’язково повною мірою розумітися на методології вдосконалення. Теоретично обмежень пропозиції працівників не вважаються життєво важливими для успіху реалізації проекту. Такий підхід особливо цінується в організаціях із ієрархічною структурою.

Основні критичні висловлювання проти TOC пов’язані з тим фактом, що вузькі місця можуть переміщатися, тому що в одній системі можуть проводитися кілька видів продукції. Залежно від часу виконання процесу для різних продуктів, вузькі місця дійсно можуть відрізнятися. Понад те, різні види товарів породжують мінливість, якій можна протистояти лише з допомогою створення резервів як часу, потужностей і запасів (під мінливістю розуміється відмінність товарів друг від друга за різними показниками). Але в теорії обмежень розглядаються лише потужності. Але якщо мінливість не враховувати, може збільшитися обсяг незавершеного виробництва (і, як наслідок, збільшиться час перебування товару у системі), що породжує конфлікт із метою.