Світові гроші — це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості у міжнародному економічному обігу та забезпечують реалізацію взаємин між країнами.
Виділення функції світових фінансів обумовлено особливостями руху вартості світовому ринку, які визначаються розподілом цього ринку державними кордонами. Завдяки такому поділу тут з’являється специфічний суб’єкт економічних відносин — держава, яка представляє та захищає інтереси країни загалом. Тому на світовому ринку виникають економічні суперечності вищого рівня, ніж на внутрішньому, які впливають і на відносини безпосередніх покупців та продавців.
Насамперед, у контрагентів виникає недовіра до грошової одиниці іноземної держави — або щодо вагового утримання дорогоцінного металу в монеті, або щодо обов’язковості прийому грошових знаків у всіх видах платежів. Особливо гостро це відчувалося на початку формування світового ринку, через що гроші могли з’явитися там лише у формі злитків благородних металів, знявши, за словами К. Маркса, свої «національні мундири». Тому за тих умов функцію світових грошей виконували лише повноцінні гроші. Їх прийом у платежі здійснювався за вагою, а чи не за кількістю монет.
Гроші на світовому ринку виконують функції загального платіжного засобу, загального купівельного засобу та засоби перенесення багатства з однієї країни до іншої.
Світові гроші — це комплексна функція, яка повторює, по суті, всі функції, притаманні грошам на внутрішньому ринку.
Ця обставина дала підстави багатьом дослідникам взагалі виділяти світові гроші як окрему функцію. З такою позицією можна було б погодитися, якби всі національні гроші були вільно конвертовані. Однак це не так — функціонування грошей більшості держав обмежене виключно їхніми національними кордонами. І коли економічні суб’єкти таких країн виходять на світовий ринок, їм потрібні зовсім інші гроші. Тобто йдеться тут не тільки про новий напрямок використання грошей, але по суті про інші гроші, що дає підстави виділити світові гроші в окрему функцію.
Якщо світові гроші використовуються для погашення боргів, пов’язаних із зовнішньою торгівлею, банківськими та фінансовими позиками тощо, то вони виконують функцію кошти платежу. Коли вони витрачаються для негайної купівлі товарів чи послуг і замість їхньої певної суми, що вивозиться (пересилається), в країну ввозиться еквівалентна товарна вартість, вони виконують функцію купівельного засобу. Використання цієї функції є менш вигідним, ніж першою, оскільки вимагає попереднього накопичення резерву світових грошей. Тому вона спостерігається рідше — у випадках якихось надзвичайних подій, коли порушується нормальна рівновага обміну між країнами (неврожай, стихійне лихо, соціальні потрясіння) виникає недовіра до платоспроможності іноземного контрагента.
Якщо світові гроші переміщуються з однієї країни в іншу без зустрічного переміщення товарного еквівалента або погашення боргу, вони забезпечують перенесення багатства. Це має місце при оплаті контрибуції, репарацій, наданні грошових позик чи допомоги, вивезенні грошей емігрантами, тіньовими підприємцями тощо.
Світові гроші функціонують і як міра вартості і рахункові одиниці, оскільки національні ціни жодної країни що неспроможні повністю задовольнити потреби світового ринку й у ньому формується своя система цен.
Найскладнішим питанням у розумінні функції світових грошей є питання про форму, у якій її виконують. Одні економісти вважають, що зараз цю функцію може виконувати і виконує тільки золото. Інші заперечують це, посилаючись на те, що золото перестало безпосередньо використовуватись у будь-яких платежах на світовому ринку. Куплю-продаж золота за національні валюти вони розглядають як торгівлю звичайним, а чи не грошовим товаром.
Справді, механізм функції світових фінансів безупинно розвивався у міру розвитку економічних відносин світовому ринку. Коли ці відносини досягли високого рівня взаємності, з’явилася можливість погашати вимоги щодо платежів шляхом заліку чи передачі боргових зобов’язань без пересилання золота щодо кожного платежу. Таку роботу здійснюють комерційні банки, включившись до організації міжнародних розрахунків. Золото вони стали пересилати один одному тільки для сальдо заборгованості з платежів. Тут було ще очевидним часткове використання золота як засобу платежу світовому ринку.
Після скасування золотого стандарту та заборони багатьма державами приватних операцій із золотом банки втратили можливість використати золото для врегулювання платіжних відносин з іншими країнами. Таке право залишилося лише у центральних банків та казначейств. Вони можуть продати частину золота на ринках за одну з національних валют, які мають довіру на світовому ринку, і розрахуватися нею за боргами. Цей механізм принципово не змінився і після скасування у 70-ті роки заборони на приватні операції із золотом у провідних країнах світу. Комерційні банки хоч і отримали право на операції із золотом, проте не використовують його для взаємних платежів, навіть для погашення сальдо взаємної заборгованості. Вони прагнуть продати золото над ринком за валюту і розрахуватися нею з платежам.
Отже, в сучасних умовах на міжнародних ринках світові гроші, перш за все як платіжні та купівельні кошти, успішно виступають у «національних мундирах» та ще й без внутрішньої субстанційної вартості. Які причини цього? Чому суб’єкти міжнародних платіжних відносин стали довіряти національним грошам як світовим? Ці перетворення зумовлені самим розвитком світової економіки та адекватними йому змінами міжнародних платіжних відносин.
По перше, сформувався широкий світовий ринок із системою взаємозв’язків та взаємозалежностей між його суб’єктами, з широким розвитком між ними кредитних відносин та банківського обслуговування. У таких умовах світові гроші здебільшого функціонують миттєво і відпала потреба використати для цього повноцінні гроші. Знаки вартості стали задовольняти вимоги нового ринку світових грошей.
По-другеекономічний потенціал окремих країн досяг величезних розмірів, що надало їх державам можливість забезпечити довіру до своїх національних грошей (як реальних носіїв мінової вартості) як на внутрішньому, а й у міжнародних ринках.
По-третє, Докорінно змінилися самі відносини між державами, економічне протистояння доповнилося співпрацею з метою загального регулювання світового економічного простору та грошових відносин як найскладнішої його частини. Спільними зусиллями країни стали будувати механізми забезпечення високої довіри до однієї з найстійкіших національних валют (наприклад, долара США), а також створювати нові міжнаціональні валюти з такими ж якостями (СДР, ЕКЮ, євро). І поки суб’єкти світового ринку будуть впевнені в тому, що вони зможуть купити за такі гроші необхідні їм товари, доти вони прийматимуть їх у платежі, не вимагаючи золота. Це підтверджується у широких масштабах сучасною практикою міжнародних розрахунків, які успішно здійснюються у національних вільно конвертованих валютах окремих країн чи міжнародних валютах.
