Активи необоротні (довгострокові) (noncurrent assets) – це сукупність майнових цінностей підприємства, що багаторазово беруть участь у процесі його господарської діяльності та переносять на продукцію використану вартість частинами. У практиці обліку до них відносять майнові цінності (активи) всіх видів з терміном використання понад рік і від використання яких підприємство у майбутньому отримає економічні вигоди.
До необоротних (довгострокових) активів прийнято відносити активи матеріального, нематеріального та фінансового характеру, які отримані, створені або придбані для тривалого використання (понад один рік); не передбачаються до використання як товар для продажу.
Довгострокові інвестиції в необоротні активи (довгострокові) складаються з витрат, пов’язаних з:
- веденням капітального будівництва, нового будівництва, реконструкцією, технічним переозброєнням основних фондів чи об’єктів соціальної сфери;
- придбанням будівель, споруд, робітників та силових машин та обладнання, транспортних засобів та інших об’єктів у частині основних засобів, земельних ділянок, об’єктів природокористування;
- витратами, що не збільшують вартість основних засобів (щодо відведення земельної ділянки під будівництво, за набором робочої сили тощо);
- придбанням нематеріальних активів, майна передачі у лізинг;
- переведенням молодняку в основне стадо;
- придбанням дорослих тварин та ін.
Активи необоротні (довгострокові) матеріального характеру є основні засоби (фонди): будівлі; споруди; Машини та устаткування; земельні ділянки та об’єкти природокористування.
Активи необоротні (довгострокові) нематеріального характеру включають: – організаційні витрати; патенти; ліцензії; товарні знаки (знаки обслуговування); інші права користування земельними ділянками, природними ресурсами; авторські права та аналогічні з перерахованими правами активи.
Активи необоротні (довгострокові) фінансового характеру складаються з: інвестицій у дочірні компанії та інші організації; державних (муніципальних) облігацій; довгострокових наданих позик та інших фінансових вливань.
У складі необоротних (довгострокових) активів підприємства виділяють такі види (див. малюнок).
Необоротні (довгострокові) активи підприємства характеризуються такими позитивними особливостями:
- вони практично не схильні до дії інфляції, а отже краще захищені від неї;
- їм притаманний менший фінансовий ризик втрат у процесі господарську діяльність підприємства; вони практично захищені від несумлінних дій партнерів із господарських операцій;
- вони здатні генерувати стабільний прибуток навіть за несприятливої господарської кон’юнктури — за неможливості (або недоцільності) їх використання за прямим цільовим призначенням в операційному процесі підприємства вони можуть бути передані в оренду іншим суб’єктам господарювання;
- вони сприяють запобіганню (або суттєвому зниженню) втрат матеріальних оборотних активів у процесі їх зберігання;
- їм притаманні великі резерви суттєвого розширення обсягу виробничої діяльності у періоди підйому кон’юнктури ринку.
Водночас необоротні (довгострокові) активи у процесі їх господарського використання мають низку недоліків:
- вони схильні до морального зносу (особливо активна частина основних засобів), у зв’язку з чим, навіть будучи тимчасово виведеними з експлуатації, ці види активів втрачають свою вартість;
- вони важко піддаються фінансовому управлінню, оскільки слабко мінливі у структурі короткостроковому періоді;
- у переважній частині вони відносяться до групи неліквідних активів (у короткостроковому періоді) і не можуть бути засобом забезпечення потоку платежів при зниженні рівня платоспроможності підприємства та загрози його банкрутства.
