Амортизаційна політика

Амортизаційна політика (depreciation policy) – це складова частина загальної політики формування власних фінансових ресурсів, що полягає в управлінні амортизаційними відрахуваннями від використовуваних основних фондів та нематеріальних активів з метою їхнього реінвестування у виробничу діяльність. Формування ефективної амортизаційної політики передбачає (див. рисунок):

Амортизаційна політика підприємства є невід’ємною складовою його фінансової політики.

У процесі формування амортизаційної політики підприємства враховуються такі фактори:

1. обсяг використовуваних основних фондів та нематеріальних активів, що підлягають амортизації;
2. методи оцінки вартості основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації;
3. реальний термін передбачуваного використання на підприємстві активів, що амортизуються;
4. дозволені законодавством методи амортизації основних фондів та нематеріальних активів;
5. склад та структура використовуваних основних фондів;
6. темпи інфляції у країні;
7. інвестиційна активність підприємства у майбутньому періоді.

При виборі методів амортизації виходять із чинної законодавчої бази у цій галузі, передбачуваного періоду використання амортизаційних активів та завдань формування інвестиційних ресурсів підприємства у межах окремих джерел. Рішення щодо застосування методу прямолінійної (лінійної) або прискореної амортизації основних фондів підприємство приймає самостійно.

Кошти амортизаційного фонду, що формується за рахунок амортизаційних відрахувань, що накопичуються, носять цільовий характер і повинні використовуватися на такі цілі:

1. здійснення капітального ремонту основних фондів;
2. здійснення реконструкції, модернізації, технічного переоснащення та інші види покращення основних фондів;
3. придбання нових видів нематеріальних активів (насамперед пов’язаних з інноваційною діяльністю).

Це не виключає тимчасового використання цих коштів до їхнього запиту на інвестиційні цілі в різних формах короткострокових фінансових вкладень. У процесі формування амортизаційної політики мають бути визначені гарантії цільового використання коштів амортизаційного фонду та регламентовані умови фінансових операцій із ними до їх використання в інвестиційному процесі.

В умовах обмеженого застосування можливих методів амортизації оцінка ефективності амортизаційної політики підприємства заснована на порівнянні двох альтернатив: грошовому потоці (суми прибутку та амортизаційних відрахувань) при прямолінійній та при прискореній амортизації окремих активів, що амортизуються (або всієї їх суми).

Розрахунок річного ефекту прискореної амортизації окремих активів, що амортизуються, може бути проведений за такою формулою:

Е_уа = (А_у – А_п) – (А_у – А_п) * (1 – СН_п) * Κ_κп ,

де Е_уа – Річний ефект прискореної амортизації активу, що визначається сумою додаткового грошового потоку;
А_у – Річна сума амортизаційних відрахувань при прискореній амортизації активу;
А_п – Річна сума амортизаційних відрахувань при прямолінійній (лінійній) амортизації активу;
СН_п – Ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;
Κ_κп – Коефіцієнт капіталізації чистого прибутку, виражений десятковим дробом.

Розрахунок річного ефекту у формі додаткового грошового потоку може бути доповнений розрахунком ефекту від використання цієї суми у формі короткострокових фінансових вкладень (якщо сума додаткового грошового потоку не реінвестується в основні фонди цього ж періоду).

Амортизаційна політика – це політика держави у сфері визначення величини, послідовності та порядку обліку амортизаційних відрахувань, що здійснюються суб’єктами господарювання. Як правило, самі господарюючі суб’єкти не мають права самостійно встановлювати норми та порядок обліку амортизаційних відрахувань. Ці процедури регулюються державою.

Амортизаційна політика є складовою загальної науково-технічної політики держави. Встановлюючи норми амортизації, порядок її нарахування та використання, держава тим самим регулює темпи та характер відтворення та насамперед швидкість оновлення основних фондів.

При розробці амортизаційної політики держава має дотримуватись таких принципів:

1. переоцінка основних фондів, особливо за умов інфляції, має здійснюватися своєчасно;
2. норми амортизації повинні бути достатніми для простого та розширеного відтворення основних фондів;
3. амортизаційні відрахування на підприємствах повинні використовуватися лише виходячи з їхнього функціонального призначення;
4. норми амортизації мають бути диференційовані залежно від функціонального призначення основних фондів, а також з урахуванням терміну їхнього морального та фізичного зносу;
5. підприємства повинні мати змогу застосовувати прискорену амортизацію.

Амортизаційна політика має сприяти оновленню основних фондів та прискоренню НТП. Проводячи правильну амортизаційну політику, держава цим дозволяє підприємствам мати достатні кошти як амортизаційних відрахувань на просте і розширене відтворення основних фондів.