Базельський комітет з банківського нагляду (Basel Committee on Banking Supervision) – це організація, яка об’єднує національні наглядові установи, що регулюють банківську діяльність. Комітет з питань банківського нагляду був заснований керівниками центральних банків країн-членів Групи 10 у 1974 р. при Банку міжнародних розрахунків (Bank for International Settlements, BIS), розташованому у місті Базель (Швейцарія). Саме від назви міста цей комітет і отримав свою назву. Базельський комітет.
Спочатку до складу Комітету увійшли представники вищого керівництва наглядових органів та центральних банків Сполучених Штатів Америки, Канади, Японії, Сполученого Королівства, Федеративної Республіки Німеччини, Франції, Італії, Нідерландів, Бельгії та Швейцарії. Пізніше до них приєдналися Аргентина, Австралія, Бразилія, Китай, спеціальний адміністративний регіон – Гонконг, Індія, Індонезія, Південна Корея, Люксембург, Мексика, Росія, Саудівська Аравія, Сінгапур, ПАР, Іспанія, Швеція, Туреччина.
Європейська комісія бере участь у роботі Базельського комітету з прав спостерігача. Зазвичай засідання Комітету проходять у Банку міжнародних розрахунків, у Базелі, де знаходиться постійний секретаріат, 4 рази на рік.
Основне завдання Базельського комітету є запровадження єдиних стандартів у сфері банківського регулювання. З цією метою він розробляє директиви та рекомендації для органів регулювання країн-членів Комітету. Ці рекомендації не є обов’язковими до виконання, однак у більшості випадків вони відображаються у національному законодавстві багатьох країн. На добровільних засадах ці принципи, рекомендації та підходи можуть використовувати усі країни світу.
Розробка директив та рекомендацій здійснюється шляхом співпраці з банками та національними органами регулювання багатьох країн. У своїй діяльності Базельський комітет з банківського нагляду керується двома основними принципами:
- жодна банківська система не повинна залишатися поза банківським наглядом;
- нагляд має бути надійним.
У ЄС рекомендації Комітету використовуються для взаємної інтеграції банківських систем країн-членів Союзу.
Основними документами Базельського комітету з питань банківського нагляду є:
- Основні принципи ефективного банківського нагляду (прийняті 1997 р. і переглянуті 2006 р.) (див. Базельські угоди про капітал);
- «Міжнародне наближення розрахунку капіталу та стандартів капіталу» (International Convergence of Capital Measurement and Capital Standards). (Угода про капітал – 1988 р. – Базель I);
- Базель ІІ (Нові Угоди щодо достатності капіталу – 2004 р.).
У вересні 1997 р. Базельським комітетом з банківського нагляду вперше було опубліковано «Основні принципи банківського нагляду», а в 2006 р. — їх переглянуту версію — «Основні принципи ефективного банківського нагляду», які разом з «Методологічними роз’ясненнями основних принципів ефективного банківського нагляду» використовуються як стандарти пруденційного регулювання та нагляду для оцінки якості систем нагляду та пруденційного регулювання, а також для планування діяльності у цій сфері. Метою підготовки та випуску Основних Принципів є досягнення національними регуляторами та наглядовими органами базового рівня ефективної та надійної практики наглядової та регулятивної політики. Вони також використовуються Міжнародним Валютним Фондом та Світовим Банком у контексті Програми оцінки фінансового сектора для оцінки поточної ситуації того, як та чи інша країна виконує ці принципи.
З 2010 р. Базельський комітет з банківського нагляду здійснював активну роботу щодо впровадження Базелі III.
Починаючи з 1997 р., у світі відбулися значні зміни у системі банківського регулювання, було накопичено значний досвід у сфері впровадження Основних Принципів у кожній конкретній країні, з’явилися нові аспекти регуляторної політики. Така оцінка виявила слабкі місця в існуючій системі банківського нагляду та регулювання та заклала основу для виправних дій державних органів та банківського нагляду, внаслідок чого було здійснено перегляд «Основних принципів ефективного банківського нагляду» та випущено пов’язані з ними «Методологічні роз’яснення до Основних принципів ефективного банківського нагляду нагляду».
Основні засади ефективного банківського нагляду є базовими стандартами для здійснення виваженої та ефективної політики нагляду та вважаються універсальними. Їх вважають орієнтовним набором мінімальних стандартів для здійснення ефективної та виваженої наглядової політики. Однак національні органи влади можуть вживати додаткових заходів, які вони вважають за необхідне для досягнення належної ефективності нагляду у своїх країнах.
Базельський комітет з банківського нагляду розробив Основні Принципи та Методологічні роз’яснення до них з метою забезпечення посилення глобальної фінансової системи. Недоліки та слабкі місця у банківській системі будь-якої країни можуть створити загрозу фінансової стабільності не лише всередині такої країни, а й на міжнародному фінансовому ринку.
Базельський комітет із банківського нагляду тісно співпрацює з представниками МВФ, Світового банку, іншими міжнародними організаціями, які встановлюють стандарти, такими як Міжнародна асоціація органів нагляду за страховою діяльністю (IAIS), Міжнародна організація комісій з цінних паперів (IOSCO), Фінансова комісія з проблем відмивання капіталів (FATF), Комітет з питань платіжних та розрахункових систем (CPSS), національними та регіональними органами банківського нагляду.
На початку діяльності Базельський комітет зосередив свої зусилля на розробці методів удосконалення системи раннього реагування на проблеми, що виникають у діяльності банків. Згодом центр уваги перемістився на міжнародне співробітництво, насамперед, усунення недоліків у національних системах нагляду, формування розуміння наглядовими органами важливості банківського нагляду та його якості. Поставлені завдання вирішувалися шляхом одночасного застосування трьох основних методів:
- обмін інформацією про національні засоби нагляду;
- удосконалення техніки ефективного нагляду за міжнародними банківськими операціями;
- розробка мінімальних стандартів достатності власного капіталу банку.
