Банківська таємниця (Banking Secrecy) — це інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відома банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або третіми особами при наданні послуг банку та розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту. Відомості, що становлять банківську таємницю, визначаються Законом України «Про банки та банківську діяльність».
До банківської таємниці відносять відомості та інформацію:
- про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку;
- про операції, проведені на користь або за дорученням клієнта, та здійснені ним угоди;
- про фінансово-економічний стан клієнтів;
- про системи охорони банку та клієнтів;
- про організаційно-правову структуру юридичної особи-клієнта, його керівників, напрямки діяльності;
- щодо комерційної діяльності клієнтів або комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та іншої комерційної інформації;
- за звітністю банку, крім тієї, що підлягає опублікуванню;
- про коди банків захисту інформації.
Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю. Банки зобов’язані забезпечити безпеку банківської таємниці шляхом:
- обмеження кола осіб, які мають доступ до інформації, що становить банківську таємницю;
- організації спеціального діловодства із документами, що містять банківську таємницю;
- застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації;
- застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах та угодах між банком та клієнтом.
Службовці банку під час вступу на посаду підписують зобов’язання про збереження банківської таємниці. Інформація про юридичні та фізичні особи, що містить банківську таємницю, розкривається банками у випадках, передбачених законодавством України.
Довідки з рахунків (вкладів) у разі смерті їх власників надаються банком особам, зазначеним у заповідальному розпорядженні, нотаріальним конторам, нотаріусам, іноземним консульським установам у справах спадщини.
Банк має право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, іншим банкам та Національному банку України в обсягах, необхідних при наданні кредитів та банківських гарантій.
Банк має право розкривати інформацію, що містить банківську таємницю, особі, на користь якої відчужуються активи та зобов’язання банку під час виконання заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку, або під час здійснення процедури ліквідації.
Обмеження щодо отримання інформації, що містить банківську таємницю, не поширюються на службовців Національного банку чи уповноважених ними осіб, які здійснюють функції банківського нагляду чи валютного контролю.
Відповідно до міжнародних договорів України Національний банк має право надавати органу банківського нагляду іншої країни інформацію, яка містить банківську таємницю, якщо вона використовується для банківського нагляду або запобігання легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму. Особи, винні у порушенні порядку розкриття та використання банківської таємниці, несуть відповідальність відповідно до законів України.
(Див. Банк, Банківська діяльність, Банківська система).
