Банківський вклад (депозит) (Deposit) — це угода, згідно з якою одна сторона (банк), що прийняла грошову суму (вклад), що надійшла від іншої сторони (вкладника), зобов’язується виплачувати вкладнику таку суму і відсотки за нею або дохід в іншій формі на умовах та у порядку, встановлених договором. Слово «депозит» походить від латів. depositum – Переданий на зберігання.
У банківській практиці банківський вклад розглядають як гроші або інші кошти у готівковій або безготівковій формі у національній або іноземній валюті, передані власником (фізичною або юридичною особою) або третьою особою до банку для зберігання або для отримання доходу (відсотків) згідно з встановленими договором умовами з обов’язковими поверненням вкладнику.
Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Договір банківського вкладу, у якому вкладником є фізична особа, є громадським договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесено вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунку.
Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката або іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового.
Банківські вклади поділяються на: вклади до запитання (Видача вкладу на першу вимогу) і термінові вклади (Повернення вкладу після закінчення встановленого договором терміну). Договором може бути передбачено внесення грошової суми інших умовах її повернення.
Залучення депозиту може здійснюватися у вигляді випуску (емісії) ощадних (депозитних) сертифікатів. Ощадний (депозитний) сертифікат — документ, що підтверджує внесення певної суми коштів у вигляді вкладу в банк, та права вкладника (держателя сертифікату) на отримання після закінчення встановленого строку суми вкладу та відсотків, встановлених сертифікатом, у банку, що його видав.
За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених інших умовах повернення, встановлених договором.
Якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладнику на його вимогу до закінчення терміну або до настання інших обставин, визначених договором, відсотки за цим вкладом виплачуються у розмірі відсотків за вкладами до запитання, якщо договором не встановлений вищий відсоток.
У разі дострокового пред’явлення ощадного (депозитного) сертифіката до оплати банк також виплачує суму вкладу та відсотки, що виплачуються за вкладами до запитання, якщо умовами сертифіката не встановлено інший розмір відсотків.
Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу після закінчення терміну, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання певних договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу до запитання.
На рахунок за вкладом може бути зараховано кошти, що надійшли до банку з ім’ям вкладника від іншої особи. При цьому вважається, що вкладник погодився на отримання коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій рахунок.
Фізична чи юридична особа може укласти договір банківського вкладу (зробити внесок) на користь третьої особи. Ця особа набуває прав вкладника з моменту пред’явлення ним до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника. До придбання особою, на користь якої зроблено банківський вклад, права вкладника ці права належать особі, яка зробила вклад.
За користування вкладом банк виплачує вкладнику відсотки у сумі вкладу у вигляді, встановленому договором. Якщо договором не встановлено розмір процентів, банк зобов’язаний сплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.
Встановлений договором розмір відсотків на строковий вклад або на внесок, внесений на умовах його повернення у разі настання певних договором обставин, не може бути односторонньо зменшений банком, якщо інше не встановлено законом.
Відсотки на банківський вклад нараховуються з дня, наступного за днем надходження вкладу в банк, до дня, що передує його повернення вкладнику або списання з рахунку вкладника з інших підстав. Існує два важливі підходи до нарахування відсотків:
- декурсивне нарахування, коли відсотки нараховуються наприкінці розрахункового періоду,
- антисипативний, коли відсотки нараховуються на початку розрахункового періоду (авансом).
Насправді переважно використовується декурсивний метод нарахування відсотків.
У міжнародній практиці залежно від кількості днів у році та місяці виділяють три методи розрахунку відсотків.
- Англійський метод або метод “факт/факт” – при розрахунку суми відсотків беруть фактичну кількість днів на місяць та рік.
- Французький метод або метод “факт/360” – при розрахунку суми відсотків беруть фактичну кількість днів на місяці, але тривалість року умовно прирівнюють до 360 днів.
- Німецький метод чи метод «30/360» — при розрахунку суми відсотків беруть умовну кількість днів на місяць — 30, а року — 360.
Незалежно від методу нарахування відсотків щодо кількості днів враховують перший день і не враховують останній день розміщення депозиту в банку. Відсотки нараховуються на основі використання номінальної процентної ставки (метод рівних частин) або фактичної процентної ставки (актуарний метод), що дає змогу розподілити витрати банку на основі поточної вартості депозиту в окремі періоди.
Сплата відсотків може здійснюватися авансом, разово наприкінці терміну дії депозиту, щомісяця, щокварталу тощо, залежно від укладеної угоди.
(Див. Банківські операції, Банківські пасиви, Пасивні операції банку).
