Валютний виторг (currency earnings) – сума валютних надходжень від експорту товарів та послуг, випуску цінних паперів, номінованих у іноземних валютах, і навіть від міжнародних кредитів.
Порядок ведення та розпорядження валютним виторгом встановлюється національним законодавством країни залежно від режиму її національної валюти. У країнах із державною валютною монополією весь валютний виторг надходить у розпорядження держави. У країнах з валютою, що повністю конвертується, нею розпоряджається безпосередньо експортер. У країнах з валютними обмеженнями (з не повністю конвертованою валютою) валютний виторг може ділитися між державою та підприємствами-експортерами (наприклад, може діяти порядок обов’язкового продажу частини валютної виручки центральному банку).
Розмір валютної виручки залежить від асортименту та обсягу товарів і послуг, що експортуються, рівня зовнішньоторговельних цін, валютних умов експортних угод, діючих міжурядових платіжних угод.
У нашій країні валютна виручка-брутто (контрактна сума, сплачена імпортером) зараховується у обсязі на транзитний валютний рахунок експортера (підприємства, фірми, організації, фізичної особи-суб’єкта підприємницької діяльності) в уповноваженому банку. З цього рахунку здійснюється продаж Центрального (Національного) банку в установленому порядку певної частини виручки на внутрішньому валютному ринку за чинним курсом. Інші кошти зараховуються на поточний рахунок експортера.
Валютний виторг використовується при розрахунку ефективності експорту. Валютна виручка чиста, або виручка-нетто, є частиною повної експортної виручки-брутто, що залишилася після вирахування накладних витрат у іноземній валюті, тобто. витрат на перевезення (фрахт, тариф та ін.), перевалку, зберігання, страхування вантажу, брокерські та комісійні, а також митні збори.
