Валютний опціон (Currency Option) – форма термінової угоди двох сторін – продавця та власника опціону, в результаті якої власник опціону отримує право, а не зобов’язання, купити у продавця опціону або продати йому заздалегідь визначену суму однієї валюти в обмін на іншу за обумовленим валютним курсом або за курсу, визначеному день обміну. Такий фіксований курс називають ціною виконання.
Власник опціону має право вибору реалізувати опціон або відмовитись від нього залежно від того, наскільки сприятливими для нього будуть коливання валютного курсу.
Продавець валютного опціону зобов’язаний виконати валютну операцію за курсом обміну (ціною виконання), встановленим за опціонною угодою, та забезпечити власнику валютного опціону виконання умов угоди до завершення встановленого терміну. Якщо угоду вчинено, використовують терміни «опціон здійснено» або «опціон виконано».
Залежно від місця продажу валютні опціони поділяються на біржові, які вільно звертаються, та позабіржові. Біржові опціони (traded option) продають та купують опціонні біржі, які є своєрідними фінансовими інститутами, що стали невід’ємною складовою фінансового ринку економічно розвинених країн. Найвідоміші з них є Лондонська фондова біржа, Європейська опціонна біржа в Амстердамі, Філадельфійська, Чиказька, Монреальська.
Біржові опціони можуть бути в обігу на вторинному ринку, вільно купуватися та продаватися третіми особами до закінчення терміну використання. Вони стандартизовані за певними видами валют, сумами та термінами виконання. Стандартна специфікація валютного опціону містить такі реквізити:
- найменування валюти;
- назву операції (купівля чи продаж);
- суму валюти;
- курс обміну;
- дату закінчення дії опціонного періоду;
- умови виконання валютного опціону (певна дата чи опціонний період).
Позабіржові опціони (Over-the-Counter Option, OTC option через прилавок) можна розглядати як чисто банківський інструмент. Вони продаються і купуються покупцем та банком, як правило, за індивідуальною угодою на договірних засадах та за специфікацією, що відповідає вимогам покупця. Переважно на ринку позабіржових валютних опціонів банки працюють із великими корпораціями.
Враховуючи переваги валютних опціонів перед іншими видами валютних деривативів, слід зазначити, що їх використання вигідно (доцільно) у таких випадках:
- якщо час та сума валютних надходжень чітко не визначено;
- з метою захисту експортних та імпортних потоків товарів, чутливих до зміни цін;
- у разі публікації прейскурантів на товари в іноземній валюті;
- з метою підтримки комерційної пропозиції на укладення договору, оціненого в іноземній валюті;
- у разі потреби забезпечення одночасного страхування комерційних та валютних ризиків.
У світовій практиці залежно від характеру валютообмінної операції розрізняють валютний опціон колл (call) і опціон пут (put). Валютний опціон “кол” дає право його власнику купити певну суму однієї валюти в обмін на іншу. Валютний опціон “пут” дає власнику право продати певну суму однієї валюти в обмін на іншу. Наприклад, якщо підприємство, купивши валютний опціон «пут» у гривнях, отримує право продати відповідну суму в американських доларах в обмін на гривню, це буде доларовий валютний опціон «пут».
Валютний опціон “кол” використовують переважно:
- з метою хеджування короткої валютної позиції;
- якщо валютний курс має стійку тенденцію до підвищення;
- для перепродажу з одержання прибутку.
До використання валютного опціону «пут» в основному вдаються з метою:
- хеджування довгої валютної позиції;
- якщо валютний курс має сталу тенденцію до зниження;
- з метою хеджування очікуваних надходжень та продажу валюти.
Якщо опціон виконано, продавець валютного опціонукол» має продати валюту власнику опціону, а продавець валютного опціону «пут» має купити валюту у власника опціону. Це обов’язковою умовою виконання валютного опціону (здійснення опціонної угоди).
З юридичного погляду учасники опціонної угоди завжди рівноправні. Однак з точки зору економіки в більш вигідному положенні знаходиться покупець опціону, оскільки остаточне рішення про купівлю або продаж валюти з настанням терміну (дати) здійснення опціону виносить саме він, сплачуючи за це опційну премію. Продавець опціону має право лише погодитися з рішенням покупця та виконати свої зобов’язання в одній із форм:
- у разі продажу валютного опціону “кол” продавець опціону повинен продати покупцю (власнику) опціону обумовлену суму валюти;
- у разі продажу валютного опціону “пут” продавець опціону зобов’язаний купити у покупця (власника опціону) обумовлену суму валюти;
- прийняти пропозицію власника опціону про відмову від її здійснення.
Вартість купівлі валютного опціону (премія) визначається як відсоток від суми опціонної угоди або як абсолютна сума за одиницю валюти та сплачується покупцем під час продажу опціону заздалегідь до завершення опціонної угоди незалежно від того, чи буде вона взагалі здійснена чи ні.
Вартість валютного опціону (премія) є договірною величиною та залежить від обсягів купівлі-продажу валют, виду валют, поточного валютного курсу та ціни виконання валютного опціону. Остання, у свою чергу, зазвичай залежить від поточного валютного курсу та перспектив його зміни, про який можуть свідчити дані про форвардні курси валют, опубліковані у фінансових виданнях, зокрема у «Financial Times».
Залежно від термінів завершення опціону розрізняють «американські» та «європейські» опціони (іноді використовують терміни «американський стиль» та «європейський стиль»). «Європейський» опціон (European-type option) може бути виконаний тільки в останній день опціонного періоду (на певну дату), а «американський» опціон (American-type option) – у будь-який час протягом усього опціонного періоду. У світовій практиці у різних країнах широко використовуються як «американські», і «європейські» опціони. Практичне застосування опціонних угод в Україні та Росії досі ґрунтується на використанні «європейського» стилю.
Перевагою використання валютного опціону і те, що власник опціону може уникнути значних збитків від різких змін валютних курсів, заздалегідь зафіксувавши прийнятний рівень обмінних курсів. Якщо таких різких коливань обмінних курсів не буде, а курси валют залишаться стабільними, власник опціону може відмовитися від його виконання, а його максимальна витрата в такому разі становитиме лише суму, що дорівнює премії. Це буде платою за страхування валютного ризику.
Якщо опціон завершено, прибуток (збитки) визначають як різницю між ціною виконання та поточним курсом проданої чи купленої валюти мінус премія.
Загальним правилом визначення доцільності здійснення опціонної угоди є зіставлення поточного валютного курсу на день виконання опціону із ціною його виконання. Якщо на день виконання валютного опціону спот-курс буде нижчим від ціни виконання, вигідно здійснити опціон «пут», а якщо поточний курс перевищить ціну виконання — опціон «кол». Отже, можна вважати, що прибуток і ризик продавця опціону прямо протилежні прибутку та ризику власника. Максимальний прибуток, що дорівнює сумі премії, продавець валютного опціону може отримати у тому випадку, якщо опціон не реалізований. Якщо опціонна угода завершена, продавець може навіть зазнати збитків, оскільки йому доведеться купувати (продавати) валюту за курсом, що відрізняється від поточного в невигідний для нього бік. Однак на практиці завдяки досить надійному прогнозуванню валютних курсів таке явище трапляється досить рідко, і премія враховує можливість взаємного розподілу ризиків покупця та продавця опціону.
Для розрахунку доходів та можливих збитків важливе значення має визначення ціни виконання валютного опціону. Для біржових валютних опціонів визначається опционной біржею щодня закінчення дії опціону. Залежно від тривалості опціонного періоду встановлюється кілька показників ціни виконання. Інформація про такі ціни та сума опційної премії регулярно публікується у системах REUTERS, DOW JONES TELERETE, BLOOMBERG.
Залежно від можливості отримання прибутку чи збитків розрізняють:
- валютний опціон із виграшем: опціон «кол» з ціною виконання нижче ринкового (поточного) валютного курсу; опціон «пут» з ціною виконання, вищим за поточний валютний курс;
- валютний опціон без виграшу: опціон «кол» та «пут», ціна виконання яких дорівнює поточному валютному курсу;
- валютний опціон із програшем: опціон «кол» з ціною виконання, вище за поточний валютний курс; опціон «пут» з ціною виконання нижче за поточний валютний курс.
Для опціонів «європейського» стилю практично немає додаткових варіантів вибору, оскільки ціна та дата виконання зафіксовані заздалегідь. Щодо «американських» опціонів, то покупець і продавець отримують додаткові можливості для прибутку, спостерігаючи за динамікою обмінного курсу, оскільки опціон може бути здійснений у будь-який час протягом дії опціонного періоду.
Головним фактором, що визначає розмір опціонної премії, є динаміка ціни виконання опціону щодо поточного спот-курсу на момент продажу опціону власнику. Премія буде тим вищою, чим вигіднішою є ціна виконання щодо спот-курсу. У будь-якому випадку, якщо можливість здійснення валютного опціону висока, підвищується і опційна премія. У той же час, якщо власник опціону заплатив значну суму премії, майже завжди йому вигідніше буде здійснити (завершити) опціон, щоб зменшити збитки.
Основними елементами біржового опціонного договору є:
- тип опціону («пут» чи «кол»);
- стиль («американський» чи «європейський»);
- вид валюти;
- дата виконання або тривалість опційного періоду.
Реальна економічна практика показує, що з часом валютні операції модифікуються, з’являються нові форми і різновиди, що вимагає від операторів валютного ринку високого рівня організації своєї діяльності. Великі банки для організації та проведення валютних операцій створюють спеціальні підрозділи валютного дилінгу, здійснюють управління валютними активами шляхом проведення валютних операцій. Основна мета діяльності таких підрозділів полягає у регулюванні структури валютної частини балансу та отриманні додаткових доходів.
(Див. Валютна спекуляція, Валютні операції, Валютні ф’ючерси, Комбінація прямого продажу з опціонами «пут» і «кол»).
