Внутрішні механізми фінансової стабілізації (internal mechanismes of financial stabilization) — система методів стабілізації фінансового становища підприємства, використовуваних ним під час загрози банкрутства, із єдиною метою виходу з кризи без зовнішньої допомоги.
Фінансова стабілізація в умовах кризової ситуації послідовно здійснюється підприємством за такими основними етапами:
- усунення неплатоспроможності. Якою б мірою не оцінювався масштаб кризового стану підприємства, найбільш невідкладним завданням у системі заходів фінансової стабілізації є забезпечення відновлення здатності здійснювати платежі за своїми поточними зобов’язаннями з тим, щоб запобігти виникненню процедури банкрутства;
- відновлення фінансової стійкості. Хоча неплатоспроможність підприємства може бути усунена протягом відносно короткого періоду часу за рахунок здійснення низки екстрених фінансових заходів, причини, що генерують неплатоспроможність у майбутньому періоді, можуть залишатися незмінними, якщо не буде відновлена до безпечного рівня фінансова стійкість підприємства, яка визначається складом використовуваного капіталу. Це дозволяє усунути загрозу банкрутства у короткому, а й у відносно тривалому періоді;
- зміна фінансової стратегії з метою прискорення економічного зростання. Повна фінансова стабілізація досягається лише тоді, коли підприємство забезпечує стабільне зниження вартості капіталу та постійне зростання своєї ринкової вартості. Це завдання вимагає прискорення темпів економічного розвитку на основі внесення певних коректив до фінансової стратегії підприємства, що дозволяє повністю усунути загрозу його банкрутства у стратегічній перспективі.
Кожному етапу фінансової стабілізації підприємства відповідають певні її механізми, які у практиці фінансового менеджменту прийнято поділяти на оперативний, тактичний та стратегічний.
Оперативний механізм фінансової стабілізації є систему заходів, спрямовану, з одного боку, зменшення зовнішніх і внутрішніх фінансових зобов’язань, з другого, — збільшення фінансових активів, які забезпечують ці зобов’язання. Принцип «відсікання зайвого», що лежить в основі цього механізму, визначає необхідність скорочення як поточних потреб (що викликають відповідні фінансові зобов’язання), так і окремих ліквідних активів (з метою їх термінової конверсії у грошову форму). Мета цього етапу фінансової стабілізації вважається досягнутою, якщо усунуто поточну неплатоспроможність, тобто. Значення коефіцієнта абсолютної платоспроможності перевищило одиницю (це означає, що загроза банкрутства у поточному періоді ліквідована).
Тактичний механізм фінансової стабілізації є системою заходів, засновану на використанні моделей фінансової рівноваги в довгостроковому періоді. Фінансова рівновага підприємства забезпечується за умови, що сумарний обсяг позитивного грошового потоку з операційної (виробничо-комерційної), інвестиційної та фінансової діяльності у певному періоді дорівнює обсягу негативного грошового потоку за всіма видами господарських операцій. Механізм використання моделей фінансової рівноваги, спрямований на відновлення фінансової стійкості підприємства в умовах кризового розвитку, пов’язаний зі збільшенням обсягу позитивного грошового потоку при скороченні обсягу споживання позикових коштів. Ціль цього етапу стабілізації вважається досягнутою, якщо підприємство вийшло на цільові показники структури капіталу, що забезпечують достатню його фінансову стійкість.
Стратегічний механізм фінансової стабілізації є системою заходів, засновану на використанні моделей фінансової підтримки прискореного економічного зростання підприємства. З урахуванням темпу економічного зростання, що задається, вносяться відповідні корективи у фінансову стратегію та цільові фінансові показники підприємства. Ціль цього етапу фінансової стабілізації вважається досягнутою, якщо в результаті прискорення темпів економічного розвитку підприємства забезпечується відповідне зростання його ринкової вартості.
