Грошовий обіг (money circulation) – рух грошей у внутрішньому обороті у готівковій та безготівковій формах у процесі обігу товарів, надання послуг та здійснення різних платежів.
Об’єктивна основа грошового обігу – суспільний розподіл праці та розвиток товарного виробництва. Утворення загальнонаціональних та світових ринків дало новий імпульс подальшому розширенню грошового обігу. Гроші обслуговують обмін сукупного громадського продукту, зокрема. кругообіг капіталу, обіг товарів та надання послуг, рух позичкового та фіктивного капіталів та доходів різних громадських груп.
Готівково-грошовий обіг – рух готівки у сфері обігу та виконання ними двох функцій: засоби платежу та засоби обігу. Готівка використовується як для кругообігу товарів та послуг, так і для розрахунків, не пов’язаних безпосередньо з рухом товарів та послуг (розрахунків з виплати заробітної плати, премій, допомог, пенсій, страхових відшкодувань за договорами страхування, при оплаті цінних паперів та виплат за ними доходів, за платежами населення за комунальні послуги та ін.).
Готівково-грошовий обіг здійснюється за допомогою різних видів грошей. Емісію готівки здійснює центральний банк. Він випускає готівку в обіг і вилучає їх, якщо вони стали непридатними, а також замінює на купюри та монети нового зразка.
Безготівковий обіг (рух вартості без участі готівки – перерахування коштів за рахунками кредитних організацій, залік взаємних вимог) здійснюється за допомогою чеків, векселів, кредитних карток, пластикових карток та інших кредитних інструментів. Воно охоплює розрахунки між:
- підприємствами, установами різних форм власності, які мають рахунки кредитних організаціях;
- юридичними особами та кредитними організаціями з отримання та повернення кредитів;
- юридичними та фізичними особами щодо виплати заробітної плати, доходів за цінними паперами, з оплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів, оплати товарів та послуг тощо.
Розвиток безготівкового обігу сприяє прискоренню оборотності обігових коштів, скорочення обсягів готівки, зниження витрат обігу. Форма безготівкових розрахунків визначається правилами центрального (національного) банку країни відповідно до законодавства.
Розрахунки підприємств усіх форм власності за своїми зобов’язаннями коїться з іншими підприємствами, і навіть між юридичними і фізичними особами за товарно-матеріальні цінності проводяться, зазвичай, у безготівковому порядку через кредитні організації.
Залежно від економічного змісту розрізняють безготівковий обіг:
- за товарними операціями (безготівкові розрахунки за товари та послуги);
- за фінансовими зобов’язаннями (платежі до бюджету та позабюджетних фондів, погашення банківських позик, сплата відсотків за ними, розрахунки зі страховими компаніями).
Між готівково-грошовим та безготівковим обігом існує взаємозв’язок та взаємозалежність: гроші постійно переходять з однієї сфери звернення до іншої, готівка змінює форму на рахунках у кредитній установі. Безготівкове обіг виникає при внесенні готівки на рахунок у кредитній організації, отже, воно неможливе за відсутності готівки. Одночасно готівка з’являється у клієнта при знятті їх з рахунку в кредитній установі.
Загальна кількість грошей, необхідне звернення, визначається законом грошового обігу.
