Депозитарій – Професійний учасник ринку цінних паперів, який здійснює зберігання сертифікатів цінних паперів, а також облік переходу прав на них при укладанні угод. Фактично роль депозитарію можна порівняти з банківською, тільки він веде не грошові розрахункові рахунки, а особові, на яких враховуються права власності на цінні папери. Таким чином, створюється можливість здійснювати операції на ринку, не вносячи щоразу зміни до Реєстру акціонерів.
При цьому для реалізації прав, що надаються цінним папером, таких як отримання дивідендів, купонних платежів або можливість взяти участь у зборах акціонерів, інвестору необхідно у певний термін заявити про своє бажання, і тоді депозитарій проводить відповідні процедури та взаємодіє з організацією, яка відповідає за ведення реєстру .
Депозитарій укладає з депонентом – власником що знаходяться у нього на зберіганні та/або обліку цінних паперів депозитарний договір (договір про відкриття та обслуговування рахунку депо). Депозитарій на підставі депозитарного договору:
- зберігає сертифікати документарних цінних паперів, організує трансферти (переклади) цінних паперів між рахунками, облік обтяження цінних паперів зобов’язаннями, облік перевірки прав з цінних паперів, обмін інформацією між емітентом цінних паперів та інвесторами;
- за дорученням інвесторів може представляти їхні інтереси перед емітентом.
Залежно від спеціалізації на тих чи інших видах депозитарних послуг та від категорій клієнтів депозитарії поділяються на кастодіальні депозитарії (кастодіани) та розрахункові депозитарії.
Депонентами кастодіального депозитарію є, зазвичай, інвестори, самі які здійснюють брокерської чи дилерської діяльності, інституційні інвестори.
Розрахункові депозитарії обслуговують організовані ринки цінних паперів, їх депонентами є, зазвичай, кастодіани чи інші професійні учасники ринку цінних паперів, торгують на фондових біржах чи інших торгових системах. Розрахунковий депозитарій, якому в силу закону або на підставі практики, що склалася, доручено зберігати всі сертифікати цінних паперів на території будь-якої країни і обслуговувати трансферти цінних паперів за операціями, що здійснюються на всіх фондових біржах країни, називається «центральним депозитарієм» (англ. central depository) . Центральні депозитарії існують у ряді країн: Crest у Великій Британії, SICOVAM у Франції, Deutsche Clearing у Німеччині тощо.
У США через історичні особливості немає центрального депозитарію, проте для значної частини ринку корпоративних цінних паперів його роль виконує більшість брокерських будинків, що діють на Уолл-стріт і Нью-Йоркській фондовій біржі, Depository Trust Company, DTC, для державних цінних паперів, що знаходиться у власності. – система FedWire, що належить Федеральній резервній системі (комп’ютеризована комунікаційна мережа, що з’єднує 12 банків ФРС та 24 їх філії, а також федеральні фінансові органи США).
У російській мові термін «депозитарій» має більш широке значення, ніж англійський термін «depository», якому відповідає вужчий за значенням російський термін «розрахунковий депозитарій». Термін «депозитарій» зміцнився у вітчизняній практиці саме як узагальнюючий на початку 90-х рр., після того, як російською мовою були перекладені «Рекомендації групи 30-ти» (групи керівників промисловості, банкірів, керуючих центральними банками та вчених-економістів, що регулярно обговорюють та досліджують питання, пов’язані з функціонуванням економіки та фінансових ринків), регламентовані основи клірингу та розрахунків з операцій з цінними паперами. Англійський термін «custodian», еквівалентний терміну «кастодіальний депозитарій», став активно застосовуватися у Росії приблизно з 1995 р., коли російські емітенти почали розміщувати акції через депозитарні розписки на американському фондовому ринку з допомогою американських банків-кастодіанів. Різне тлумачення та застосування цих термінів є предметом наукових дискусій.
