Доходи бюджету (budget revenue) –
- за економічним змістом – фінансові відносини, що у держави (особі уповноважених цього органів) з юридичними і фізичними особами у процесі формування бюджетного фонду країни, і навіть бюджетних фондів державних та адміністративно-територіальних утворень. Формою прояви цих відносин є різні види платежів підприємств, організацій, громадян, мобілізованих у розпорядження громадських органів влади;
- по матеріально-речовому втіленню – кошти, які у безоплатному і безповоротному порядку відповідно до чинним країни законодавством у розпорядження центральних і регіональних органів структурі державної влади органів місцевого самоврядування.
Доходи бюджету є результатом розподілу вартості ВВП, водночас вони виступають об’єктом подальшого розподілу вартості, що централізується в руках держави.
Основне джерело формування доходів бюджету в усіх країнах незалежно від їхнього суспільно-економічного устрою та політичної орієнтації – національний дохід (national income). Він є основою задоволення потреб держави у витратах. Іноді у зв’язку з надзвичайними витратами (наприклад, у період війни або повоєнної розрухи) для формування доходів бюджету держава може вдатися і до використання національного багатства, створеного попередніми поколіннями. При цьому в орбіту бюджетного перерозподілу може бути залучено національне багатство не лише цієї, а й іншої країни. Відбувається це або цивілізовано (наприклад, через отримання репарацій та зовнішніх позик), або насильницьким шляхом (як правило, внаслідок воєнних дій).
Доходи бюджету покликані забезпечувати фінансування видатків бюджету та надання державних кредитів іноземним позичальникам; якщо їх недостатньо, може бути залучені позикові кошти бюджетів. Доходи бюджету є безповоротними надходженнями. Склад доходів бюджету, форми їх мобілізації залежить від системи та методів господарювання, від вирішуваних країною економічних завдань. Наприклад, у колишньому СРСР (до переходу на ринкові відносини господарювання) у складі доходів бюджету переважали неподаткові платежі, що дозволяли органам державної влади найповніше реалізовувати адміністративно-командний підхід до мобілізації фінансових ресурсів у розпорядження держави; формам та методам мобілізації доходів бюджету була властива жорстко централізована система стягнення, вони мали яскраво виражений фіскальний характер та будувалися на використанні індивідуальних ставок. Це особливо виявилося у платежах із прибутку, що сплачуються державними підприємствами у формі відрахувань від прибутку, що розраховуються за індивідуальними ставками, що пристосовуються до конкретних результатів діяльності підприємств.
З переходом на ринкові основи господарювання доходи стали формуватися, головним чином, з податкових надходжень, що означало їхнє переведення на правову основу, регульовану законом.
У країнах із розвиненою ринковою економікою та у країнах із перехідною економікою доходи бюджету складаються з податкових доходів (на частку яких, наприклад, в Україні у 2015 році припадає понад 75% загальної суми платежів) та неподаткових доходів.
Найбільшими у фіскальному відношенні є такі види податкових доходів, як ПДВ, акцизи, податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток підприємств; серед неподаткових – доходи від майна, що знаходиться в державній та муніципальній власності; доходи від підприємницької діяльності, адміністративні збори та платежі; доходи від приватизації тощо.
До доходів від власності відносяться ті надходження, одержання яких пов’язане з володіннями підприємствами, фінансовими активами чи нематеріальними активами, а також іншими видами власності, що приносить дохід. Доходи від власності можуть мати форму: дивідендів з акцій, що належать державі; відсотків, отриманих як від розміщення у банках та інших кредитних організаціях тимчасово вільних коштів бюджету, так і від надання бюджетних позик та бюджетних кредитів усередині країни; орендної плати, яка стягується за користування лісовим фондом, за користування землями сільськогосподарського призначення тощо; ліцензійних платежів та ін.
Велику групу неподаткових доходів становлять доходи від продажу майна, що у державної та муніципальної власності: доходи від продажу виробничих і невиробничих фондів, транспортних засобів та іншого обладнання, що належать державі; доходи від продажу державою належних йому акцій організацій; надходження від приватизації підприємств, що перебували у державній та муніципальній власності; доходи від продажу квартир; доходи від реалізації скарбів, конфіскованого, безгосподарного майна та майна, що переходить у державну та муніципальну власність у порядку спадкування та дарування.
У складі неподаткових доходів є адміністративні платежі та збори (наприклад, митні збори; збори, що стягуються державтоінспекцією; платежі, що стягуються державними організаціями за виконання певних функцій), надходження за штрафними санкціями та відшкодування збитків (наприклад, санкції за порушення порядку застосування цін; надходження сум; за випуск та реалізацію продукції, виготовленої з відступом від стандартів та технічних умов).
Правові основи формування доходів бюджету за рівнями бюджетної системи встановлюються конституцією країни, її бюджетним та податковим законодавством, нормативно-правовими актами, що регулюють не тільки розмежування та розподіл, а й перерозподіл доходів за рівнями державного та муніципального управління.
Необхідність збільшення доходів бюджету є одним з найактуальніших завдань сучасності для будь-якої держави, на якому ступені соціально-економічного розвитку вона не знаходилася. Виконавчі та законодавчі органи країни прагнуть знайти таке рішення цього завдання, яке дозволить подолати наслідки системної кризи та супутніх йому ускладнень в економіці та призведе до значного підвищення реальної величини доходів бюджету на всіх рівнях бюджетної системи країни.
