Інтерналізація (від англ. internal – Внутрішній) – стратегія великих, як правило, транснаціональних корпорацій (ТНК), спрямована на скорочення або усунення негативних зовнішніх ефектів шляхом перетворення їх у внутрішні.
Стратегія інтерналізації може здійснюватися кількома шляхами:
- Зосередження в руках однієї ТНК та її філій необхідних технологій та виробництв та перехід на внутрішні ціни (див. Трансфертна ціна). Тим самим скорочується вплив негативного зовнішнього ефекту рівень прибутковості.
- Компанія може знизити обсяги виробництва або продажу певного товару на даному ринку (а, отже, і зовнішніх ефектів) до оптимального рівня, на якому встановиться прийнятна ефективність.
- Компанія, яка страждає від негативного зовнішнього ефекту, за певних умов може домовитися з виробником цього ефекту для того, щоб розділити витрати (т.зв. теорема Коуза – Coase’s theorem).
- Можливе втручання держави, яке обкладає виробника негативного ефекту (наприклад, забруднювача довкілля) податком, рівним вартості зовнішньому ефекту (так званий податок Пігу – Pigovian tax), змушуючи його зменшити чи ліквідувати сам ефект.
Інтерналізація – істотна частина міжнародної стратегії ТНК, що активно застосовується для подолання митних бар’єрів, обходу податкового законодавства тощо. Особливо великою і складною проблемою стали трансфертні ціни, оскільки країни базування ТНК втрачають величезні кошти через недоотримання податків з цих компаній.
В основі стратегії інтерналізації лежить низка економічних теорій: теорема Коуза, податок Пігу, теорія І. Бакклі та Кассона. Поняття інтерналізація, своєю чергою, широко використовується в економічних теоріях, що займаються проблемами транснаціоналізації, мультинаціоналізації, конкурентних переваг, прямих іноземних інвестицій.
