Калькуляція (costing) – спосіб визначення собівартості своєї продукції (робіт, послуг), у якому витрати групуються за об’єктами та статтями калькуляції.
Калькуляція (від лат. calculatio – рахунок, підрахунок) – представлений у табличній формі бухгалтерський розрахунок витрат, витрат у грошах на виробництво та збут одиниці виробу або партії виробів, а також на здійснення робіт та послуг. Калькуляція є основою визначення середніх витрат виробництва та встановлення собівартості продукції.
Залежно від часу складання та призначення розрізняють планову, кошторисну, нормативну та звітну (або фактичну) калькуляції.
Планова калькуляція визначає середню собівартість продукції чи виконаних робіт на плановий період (рік, квартал). Планову калькуляцію складають виходячи з прогнозованих організацією на плановий період середніх норм витрати сировини, матеріалів, палива, енергії, витрат праці, використання обладнання та норм витрат з організації обслуговування виробництва.
Різновидом планової калькуляції є кошторисна калькуляціящо складається на разовий виріб або роботу за певним договором визначення ціни, розрахунків із замовниками та інших цілей.
Нормативні калькуляції становлять з урахуванням діючих початку звітного періоду норм виробничих витрат зазвичай на виріб загалом, окремих випадках – на вузли і деталі. У цьому норми виробничих витрат можуть змінюватися перше число місяці. Якщо протягом місяця норми змінюються, то організується облік їхньої зміни. Основне призначення нормативної калькуляції – забезпечення щоденного контролю над відхиленнями фактичних витрат від встановлених норм.
Звітні (або фактичні) калькуляції складають за даними бухгалтерського обліку про фактичні витрати на виробництво продукції. Вони показують обчислену фактичну собівартість виробленої продукції чи виконаних работ.
