Кредит

Що таке кредит?

Кредит (Credit; Loan) – економічна категорія, що відображає систему відносин між суб’єктами господарювання щодо надання та отримання позики в грошовій або товарній формі на умовах повернення, терміновості та платності.

У науковій літературі існують різні визначення сутності кредиту, що відображають окремі його риси, склад учасників кредитного процесу, стадій руху позичкового капіталу та ін. На практиці кредит визначають як:

• взаємовідносини між кредитором та позичальником;
• зворотний рух вартості;
• рух платіжних коштів за умови повернення;
• рух позичкової вартості;
• рух позикового капіталу.

Виникнення кредиту зумовлено розвитком грошово-кредитних відносин. Його причиною є наявність поточних чи майбутніх доходів у позичальника, а конкретними причинами, які зумовлюють необхідність кредиту, є коливання потреби у коштах і джерелах формування у юридичних і фізичних осіб. Коли в одних гроші вивільняються, іншим їх не вистачає. Це протиріччя вирішується з допомогою кредиту, який необхідний позичальнику розширення виробництва, повного забезпечення потреб.

Термін кредит походить від латів. creditum – вірити. Довіра є невід’ємною, проте не вирішальною властивістю, що розкриває суть кредиту як виду економічних відносин. Воно є причиною формування та руху вільних фінансових ресурсів. Основою розвитку кредиту як економічного явища є достатня платоспроможність суб’єктів економічних відносин.

Таким чином кредит – Це система економічних відносин, що виникають між кредитором і позичальником з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та використання їх на умовах повернення та платності.

Відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність» кредитні операції — це вид активних операцій банку, пов’язаних з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання позик у готівковій або безготівковій формі та надання кредиту у формі обліку векселів, розміщення депозитів, операції репо, на фінансування будівництва житла, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу тощо) або з прийняттям зобов’язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств, авалей тощо), а також операцій з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів та від свого імені (включаючи андеррайтинг), будь-яке продовження терміну боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника повернути суму боргу.

У кредитних відносинах беруть участь дві сторони (суб’єкти кредитних відносин): кредиторякий надає кредит у тимчасове користування, та позичальник, Що одержав кредит. Кошти або матеріальні цінності за якими укладається угода позички, є об’єктами кредиту. У разі ринкової економіки об’єктом кредитних відносин переважно є кошти.

Принципи кредитування

До принципам кредитування відносяться:

1. Цільове використання кредиту. Кредити надаються лише на визначені у кредитній угоді цілі (об’єкти кредитування).
2. Диференційованість кредитування. Різним позичальникам кредити надаються на різних умовах, що залежать від характеру діяльності позичальника, спрямованості та терміну надання кредиту, ступеня ризику тощо.
3. Забезпеченість кредитуяка характеризується відповідністю вартості майна, що є заставою, та заборгованістю за позикою, а також наявністю у банку права та можливостей захисту своїх інтересів у вигляді отримання відповідних засобів забезпечення наданого кредиту (застава, порука, гарантія, страхування тощо).
4. Повернення. Позичальник обов’язково має повернути кредит банку.
5. Терміновість. Цей принцип означає, що кредит має бути повернений у заздалегідь обумовлений термін, який є граничним інтервалом часу, протягом якого кредитні кошти знаходяться у розпорядженні позичальника, та ступеня, за межами якого кількісні зміни у часі перетворюються на якісні: якщо термін користування кредитом перевищено, то викривляється сутність кредиту, що негативно впливає стан грошового звернення загалом країни.
6. Платність. За користування кредитом позичальник повинен заплатити банку позиковий відсоток (банківський відсоток), який є формою «ціни» кредиту. Платність кредиту стимулює позичальників до збільшення власних коштів та раціонального використання залучених коштів. Платність кредиту забезпечує банку відшкодування витрат, що з сплатою відсотків за залучені на депозити кошти, управлінські витрати, і навіть вилучення прибутку.

Зазначені вище принципи покликані забезпечити дотримання головного завдання: збереження основної суми кредиту при виконанні банком кредитних операцій.

Функції кредиту

Принципи кредитування тісно пов’язані з функціями кредитуДо яких відносять перерозподільну функцію, функцію створення грошей та контрольну функцію.

1. Перерозподільна функція полягає в тому, що тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб за допомогою кредиту передаються у тимчасове користування підприємств, установ, господарських товариств та населення для задоволення їх виробничих чи особистих потреб. Такий перерозподіл дозволяє прискорити залучення матеріальних ресурсів для виробничого та особистого використання.
2. Функцію створення грошей для грошового обігу (емісійна функція) виконує лише банківський кредит на основі дії грошового (банківського, кредитного) мультиплікатора. Методами кредитної експансії, тобто розширення кредиту, та кредитної рестрикції (звуження кредиту) регулюється кількість грошей у обігу.
3. Контрольна функція кредиту у тому, що у процесі кредитного перерозподілу коштів забезпечується банківський контролю над діяльністю позичальника. Можливість такого контролю випливає із природи кредиту. Крім того, вступивши в кредитні відносини, позичальник також повинен здійснювати контроль за своєю діяльністю, щоб своєчасно і повністю повернути отриманий кредит.

Форми кредиту

В економічній літературі розрізняють три основні форми кредиту:

1. товарнийщо виникає між продавцями та покупцями, коли покупці отримують товари чи послуги з відстроченням платежу;
2. грошовий;
3. кредит у вигляді гарантій — зобов’язання банку гарантувати платіж клієнту, якщо той зможе оплатити свої рахунки.

Банки у своїй діяльності використовують переважно другу та третю форму кредиту.

При використанні товарної форми кредиту банк може бути прямим учасником кредиту в товарної формі, а обслуговує чи здійснює операції з допомогою інструмента комерційного кредиту — векселі. Найбільш поширеною формою кредиту в Україні є грошова, а при організації міжнародних операцій та розрахунків — кредит у вигляді гарантій. Надання кредиту — одне з найважливіших функцій банку є основним джерелом його доходу.

Цінова політика у наданні кредитних послуг передбачає обґрунтованість встановлення рівня відсоткових ставок за кредитом, тарифами, комісійними, преміями, знижками. Відсоткові ставки за кредитом можуть бути фіксованими, якщо вони визначаються в момент видачі кредиту і залишаються незмінними протягом усього періоду кредитування, або плаваючими, тобто такими, що періодично переглядаються зі зміною базової ставки.

Методи ціноутворення на банківські кредити

Існує кілька методів ціноутворення на банківські кредити.

1. Метод «вартість плюс» враховує вартість залучених коштів та всі витрати банку, пов’язані з наданням кредиту. При використанні цього методу процентна ставка за кредитом включає:
   • вартість залучення кредитних ресурсів банку;
   • операційні витрати, пов’язані із кредитуванням (заробітна плата працівників, вартість обслуговування кредиту, контролю за ним, вартість управління забезпеченням тощо);
   • премію за ризик невиконання зобов’язань та за ризик, пов’язаний зі строком кредитування;
   • бажаний рівень доходності.
2. Сутність методу «базова ставка плюс» полягає у визначенні кредитної ставки як суми базової ставки та кредитного спреду. 3а базову ставку банки можуть ухвалити ставку пропозиції регіонального міжбанківського ринку, ставку першокласного позичальника, ставки міжнародних ринків тощо. Перевагами методу є простота, необов’язковість точного розрахунку витрат за кожним кредитом та зручність застосування в умовах встановлення плаваючих ставок.
3. Метод «надбавки» полягає у визначенні кредитної ставки як суми процентних витрат за залученими коштами та надбавки. Надбавка включає премію за кредитний ризик та прибуток банку. Такий метод ціноутворення використовується переважно для надання кредитів великим фірмам на короткий термін (до 30 днів), включаючи кредити «овернайт». Практика встановлення незначних надбавок щодо кредитних ставок з цього методу сприяла його широкому використанню.
4. Метод «аналізу прибутковості клієнта» базується на обліку всіх взаємовідносин із конкретним клієнтом. Оцінюючи всі складові прибутковості, особливу увагу приділяють розрахунку прибутковості тих операцій, які клієнт здійснює у цьому банку. Метод вимагає точного обліку всіх доходів і витрат, пов’язаних з кожним клієнтом, і застосовується насамперед для кредитування великих компаній, які мають постійні та різноманітні зв’язки з банком. Визначення відсоткової ставки за таким методом має на меті знизити кредитну ставку порівняно із загальноприйнятим рівнем з метою заохочення найвигідніших клієнтів.

Банк може використовувати будь-який із методів, враховуючи особливості власної ресурсної бази, кредитної політики, специфіку клієнтської бази тощо. При цьому слід мати на увазі, що процентна ставка за кредитом має бути:

• досить високою для отримання прибутку та компенсації всіх витрат та ризиків;
• досить низькою для того, щоб позичальник міг скористатися кредитом та погасити його;
• конкурентоспроможною, щоб позичальник не звернувся до іншого кредитора.

(Див. Банківський кредит).