Міжнародна кредитна дискримінація — встановлення кредитором найгірших умов отримання, використання чи погашення міжнародного кредиту для певного позичальника проти іншими з метою надання нею економічного чи політичного тиску.
Основні методи міжнародної кредитної дискримінації:
- кредитні обмеження;
- підвищення відсоткових ставок, комісійних винагород та зборів;
- скорочення всього терміну чи пільгового періоду;
- раптове зменшення суми кредиту;
- обумовленість надання кредиту економічними та політичними заходами.
Після 2-ої світової війни, у періоди загострення «холодної війни» США та їхні союзники по НАТО використовували міжнародну кредитну дискримінацію щодо СРСР та інших країн, ускладнюючи кредитування експорту товарів, відмовляючись надавати довгострокові кредити та державні гарантії щодо них, погіршуючи умови кредитів .
Міжнародна кредитна дискримінація застосовується як засіб тиску на окремі країни, що розвиваються. Найбільш жорсткою формою міжнародної кредитної дискримінації є кредитна блокада – відмова надавати кредити тій чи іншій країні з різних мотивів.
