Моніторинг поточної фінансової складової діяльності

Моніторинг поточної фінансової складової діяльності (monitoring of internal finance) — розроблений на підприємстві механізм здійснення постійного спостереження за найважливішими поточними результатами фінансової діяльності в умовах кон’юнктури фінансового ринку, що постійно змінюється.

Основною метою розробки системи моніторингу поточної фінансової діяльності підприємства є своєчасне виявлення відхилень фактичних результатів цієї діяльності від передбачених, що спричиняють погіршення фінансового стану підприємства; виявлення причин, що викликали ці відхилення, та розробка пропозицій щодо відповідного коригування окремих напрямків фінансової діяльності з метою її нормалізації та підвищення ефективності.

Побудова системи моніторингу поточної фінансової складової діяльності підприємства охоплює такі основні етапи:

1. Вибір для спостереження найважливіших напрямів та цільових показників фінансової діяльності. У процесі такого вибору необхідно орієнтуватися насамперед на розроблену стратегію та політику управління основними аспектами фінансової діяльності підприємства.
2. Побудова системи стандартів фінансової складової діяльності. Як такі стандарти виступають розроблені критерії щодо окремих аспектів фінансової діяльності; цільові стратегічні нормативи; показники поточних та оперативних фінансових планів, обрані для спостереження.
3. Побудова системи інформативних звітних показників по кожному з напрямків фінансової діяльності та визначення періодичності їх формування. Така система показників повинна ґрунтуватися на даних фінансового та управлінського обліку підприємства та створювати базис для подальшого розрахунку окремих аналітичних показників. Періодичність формування первинної бази даних визначається терміновістю реагування на окремі результати фінансової діяльності і зазвичай охоплює:
   • оперативне (тижневе, декадне) зведення;
   • місячний звіт;
   • квартальний звіт (показники річної звітності є об’єктом поточного моніторингу фінансової складової діяльності).
4. Розробка системи узагальнюючих оцінних (аналітичних) показників, що відображають фактичні результати фінансового стану підприємства у розрізі різних його аспектів. Система таких показників повинна повністю кореспондувати з напрямками фінансової діяльності, що спостерігаються, цільовими фінансовими нормативами та плановими показниками. У процесі розробки такої системи формуються алгоритми розрахунку окремих оцінних показників з використанням первинної інформаційної бази спостереження та методів фінансового аналізу.
5. Встановлення розмірів відхилень фактичних результатів фінансової діяльності від передбачених. Розміри відхилень розраховуються в абсолютних та відносних показниках. На кожному підприємстві має бути визначений критерій «критичних відхилень», який може бути диференційований за періодами здійснення оцінки. Як критерій «критичних відхилень» може бути прийняте відхилення у розмірі 20 і більше відсотків за тижневим (декадним) періодом; 15 та більше відсотків за місячним періодом; 10 і більше відсотків за квартальним періодом.
6. Аналіз основних причин, що спричинили відхилення фактичних результатів фінансової діяльності від передбачених. У процесі такого аналізу насамперед виділяються та розглядаються ті показники фінансового стану підприємства, за якими спостерігаються «критичні відхилення» від цільових нормативів та показників планів. За кожним «критичним відхиленням» (а при необхідності і за менш значущими розмірами відхилень найважливіших показників) повинні бути виявлені причини, що їх викликали.
7. Визначення системи дій за встановлених відхилень фактичних результатів фінансової діяльності від передбачених. Принципова система дій фінансових менеджерів у разі полягає у трьох алгоритмах:
   • «нічого не робити» — ця форма реагування передбачається у тих випадках, коли розмір відхилень значно нижчий від встановленого критичного критерію;
   • “усунути відхилення” – така система дій передбачає розробку заходів щодо забезпечення виконання цільових нормативних чи планових показників;
   • «змінити систему нормативних чи планових показників» — така система дій вживається у випадках, коли виконання встановлених нормативних чи планових показників нереально.
8. Виявлення резервів нормалізації фінансової діяльності та підвищення її ефективності. Процедура пошуку та реалізації резервів пов’язана з використанням алгоритму “усунути відхилення”. При цьому резерви розглядаються у розрізі різних аспектів фінансової діяльності чи окремих фінансових операцій підприємства. Як одна з таких можливостей може бути розглянута доцільність використання системи фінансових резервів.
9. Обґрунтування пропозицій щодо зміни окремих цільових фінансових нормативів та планових показників. Якщо можливості нормалізації окремих аспектів фінансової складової діяльності обмежені (тобто. можуть призвести до повної нормалізації фінансового становища підприємства) чи взагалі відсутні, використовується третій алгоритм системи дій. У цьому випадку за результатами поточного спостереження та контролю вносяться пропозиції щодо коригування системи цільових фінансових нормативів та показників поточних та оперативних фінансових планів. В окремих критичних випадках може бути обґрунтована пропозиція щодо припинення окремих інвестиційних, фінансових чи комерційних операцій.

Розроблена система моніторингу поточної фінансової діяльності має коригуватися при зміні стратегічних цілей фінансового менеджменту, напрямів фінансової діяльності підприємства та системи показників фінансових планів.