Операційні доходи та витрати банку – основна частина доходів та витрат банку, пов’язана з виконанням різних банківських операцій. До операційним доходам комерційного банку відносять:
- нараховані та отримані відсотки за позиками, наданими юридичним та фізичним особам, за кредитами, наданими іншим банкам;
- відсотки, сплачені банками-кореспондентами;
- плата за послуги з відкриття та ведення розрахункових, поточних, валютних, позичкових рахунків;
- позитивні курсові різниці щодо операцій в іноземній валюті;
- відшкодування клієнтами поштових, телеграфних, телефонних видатків;
- доходи від лізингових, факторингових, форфейтингових, трастових, інформаційних, консультаційних послуг;
- доходи, отримані банком роботу з розміщення державних цінних паперів над ринком;
- доходи від операцій із цінними паперами;
- доходи від участі у діяльності інших організацій тощо.
До складу операційних доходів не включаються доходи, отримані від продажу основних засобів, доходи неопераційних підрозділів (їдальні, гуртожитки), штрафи та пені, отримані за господарськими операціями. У міжнародній практиці до операційних доходів також не включають отримані дивіденди від вкладень у дочірні компанії та доходи від оперативного лізингу основних засобів та нематеріальних активів.
Операційні доходи враховуються на балансовому рахунку «Доходи», якого відкриваються рахунки аналітичного обліку за видами доходів. Протягом звітного періоду (трохи більше кварталу) доходи збираються цьому рахунку, та був переносяться з цього приводу «Прибуток».
При аналізі структури доходів банку операційні доходи ділять на частини:
- відсоткові;
- інші (непроцентні).
Вважається, що чим вища частка операційних доходів у валовому доході банку та стійкіші темпи їх зростання, тим вища активність банку на грошовому ринку (проте такий висновок слід коригувати з урахуванням якості отриманих окремих джерел доходу).
Основною статтею операційних доходів вітчизняних є відсоткові доходи. Їхня частка у структурі доходів окремих банків становить 70-85%. Найбільша питома вага у структурі операційних доходів належить доходам, отриманим від надання кредитів. Частка доходів вітчизняних банків від операцій із цінними паперами, на відміну зарубіжних банків, залишається відносно низькою, що є наслідком недостатньої розвиненості вітчизняного ринку.
У міжнародній практиці та формах звітності вітчизняних банків агрегований звіт про прибутки та збитки передбачає класифікацію доходів та витрат банку на процентні, комісійні, інші операційні та непередбачені. Такий поділ дозволяє у процесі аналізу виявити стабільні та нестабільні джерела формування доходів кредитних організацій. У разі якщо дохід банку формується з нестабільних джерел (дохід від дилінгу на валютному ринку, ринку цінних паперів, міжбанківському ринку) рейтинг банку за показником прибутковості повинен знижуватися.
До операційним витратам відносять:
- відсотки, виплачені банком за залученими депозитами та позиками на міжбанківському ринку та в центрального банку;
- комісії з послуг та кореспондентських відносин, що надаються клієнтами та іншими банками;
- виплати відсотків за облігаціями, депозитами та депозитними сертифікатами, іншими джерелами залучення коштів;
- комісії з операцій з іноземною валютою, а також витрати на управління та захист від валютних ризиків;
- негативні курсові різниці щодо операцій в іноземній валюті;
- витрати на інкасацію виручки та перевезення банківських документів;
- оплата послуг обчислювальних центрів та утримання технічних засобів управління;
- витрати, пов’язані з виготовленням, придбанням та пересиланням бланків, магнітних носіїв та інших матеріалів, а також пакувальних матеріалів для грошових квитків та монети;
- поштові, телеграфні витрати на операції клієнтів;
- витрати на підготовку та перепідготовку кадрів (у межах законодавчо затверджених норм та кошторисів);
- оплата консультаційних, інформаційних та аудиторських послуг (відповідно до вимог банківського законодавства);
- представницькі витрати, пов’язані з діяльністю банку (відповідно до встановлених законодавством норм);
- витрати на рекламу (відповідно до встановлених законодавством норм);
- амортизаційні відрахування за основними фондами;
- витрати, пов’язані з виготовленням та запровадженням платіжно-розрахункових документів;
- витрати на ведення всіх видів ремонту основних фондів;
- суми, що належать до сплати податків.
Операційні витрати за діючими стандартами обліку відбиваються на балансовому рахунку «Витрати», якого відкриваються рахунки аналітичного обліку у межах окремих видів витрат банку.
Частка операційних витрат банку загальному обсязі витрат, вироблених у період, свідчить про активності банку над ринком. Чим вище частка витрат за залученими коштами, тим вище активність банку (проте цей висновок має бути уточнений з урахуванням витрат на залучення окремих видів ресурсів, які по-різному впливають на рівень витрат, використовуваних інструментів та позначаються на ліквідності банку).
Оцінюючи агресивності банку над ринком слід використовувати дані балансового звіту, які дозволяють оцінити якість ресурсної бази банку. Витрати з оплати праці та змісту банку (експлуатаційні та інші) відносять відповідно до правил інших операційних витрат. Більш детальна класифікація витрат дозволяє проводити аналіз якості доходної бази банку, рівня витрат на залучення ресурсів, забезпечення функціонування банку.
(Див. Активні операції, Відсотковий дохід, Фінансовий лізинг).
