Платіжне доручення (Payment Instruction; Instruction to Pay) – розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника банку або іншій установі-члену платіжної системи, який його обслуговує, здійснити переказ зазначеної в ньому суми коштів зі свого рахунку на рахунок отримувача.
Розрахунки за допомогою платіжного доручення використовуються для здійснення широкого кола платежів за товарними та нетоварними платежами:
- за відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги);
- у порядку попередньої оплати;
- для завершення розрахунків за актами звіряння взаємної заборгованості підприємств;
- для перерахування підприємствами сум, що належать фізичним особам, на їхні рахунки у банках;
- для сплати податків та зборів тощо.
Платіжне доручення складається клієнтом на бланку стандартної форми. Стандарти платіжного доручення, як та інших розрахункових документів, розробляються та затверджуються Національним банком.
Банки приймають платіжні доручення від платників лише межах наявних їх рахунках коштів.
При розрахунках платіжними дорученнями платник виписує платіжне доручення не менше ніж у трьох примірниках з використанням технічних засобів або заповнює власноруч кульковою ручкою. Перший примірник платіжного доручення засвідчується підписами відповідальних осіб та печаткою клієнта (крім
фізичних осіб, які її не мають). Забороняється використовувати факсиміле замість підпису, а також робити будь-які виправлення на документах. Кількість екземплярів платіжного доручення, що оформлюються і пред’являються до банку, визначається кількістю учасників розрахунків. На першому примірнику, який залишається у банку, наявність підпису та відбитка печатки (за наявності) платника обов’язково. На одному з екземплярів платіжного доручення банк робить відмітку про виконання та повертає його власнику рахунку.
Платіжне доручення обов’язково має містити такі реквізити:
- номер, дату складання;
- назва платника (повна або скорочена, яка заявлена платником у картці із зразками підписів та відбитком печатки), ідентифікаційний код/номер, рахунок платника, банк платника, підписи платника, м.п.;
- назва отримувача, рахунок отримувача, ідентифікаційний код/номер;
- банк отримувача; код банку отримувача;
- суму словами та цифрами;
- призначення платежу.
Переваги розрахунків з використанням платіжних доручень полягають у:
- простоті документообігу;
- швидкості розрахунків;
- можливості попередньої перевірки якості товарів (робіт, послуг);
- можливості використання під час здійснення нетоварних операцій.
Переважна більшість розрахунків здійснюється із використанням платіжних доручень.
Національним банком розроблено новий вид платіжного доручення — «платіжне доручення у довільній формі», яке використовується у розрахунках у разі:
- періодичного перерахування платником фіксованих сум одним і тим самим одержувачам коштів;
- перерахування підприємством заробітної плати, пенсій тощо. на особисті рахунки одержувачів;
- інших випадків відповідно до чинного законодавства або укладених договорів.
Розрахунки з використанням платіжних доручень можуть здійснювати фізичні особи для перерахування коштів підприємствам, іншим фізичним особам, на власні депозитні або поточні рахунки, для здійснення оплати за куплені цінні папери, іноземну валюту, а також для сплати податків та зборів.
(Див. Платіжна вимога, Платіжне розпорядження, Платіжний інструмент).
