Політика залучення позикових коштів (loans drawing policy) – частина загальної фінансової стратегії, що полягає у забезпеченні найбільш ефективних форм та умов залучення позикового капіталу відповідно до потреб розвитку підприємства.
Розробка політики залучення позикових коштів здійснюється за такими етапами:
1. Аналіз залучення та використання позикових коштів на підприємстві. Метою такого аналізу є виявлення складу та форм залучення позикових коштів підприємством, а також оцінка ефективності їх використання.
У процесі аналізу вивчається динаміка загального обсягу залучення позикових коштів, визначаються основні форми їх залучення за видами кредиту та періоду їх залучення, вивчається склад конкретних кредиторів та умови надання ними кредитів, оцінюється ефективність використання позикових коштів у цілому та окремих їх форм. Результати цього аналізу служать для оцінки доцільності використання позикових коштів на підприємстві в обсягах і формах, що склалися.
2. Визначення цілей залучення позикових коштів у майбутньому періоді. Ці кошти залучаються підприємством на строго цільової основі, що одна із умов подальшого ефективного їх використання. Основними цілями залучення позикових коштів підприємствами є:
- поповнення необхідного обсягу постійної частини оборотних активів Нині більшість підприємств, здійснюють виробничу діяльність, немає можливості фінансувати повністю цю частину оборотних активів з допомогою власного капіталу. Значна частина цього фінансування здійснюється з допомогою позикових коштів;
- забезпечення формування змінної частини оборотних активів Яку б модель фінансування активів не використовувало підприємство, завжди змінна частина оборотних активів частково чи повністю фінансується з допомогою позикових коштів;
- формування недостатнього обсягу інвестиційних ресурсів. Метою залучення позикових коштів у разі є необхідність прискорення реалізації окремих реальних інвестиційних проектів підприємства (нове будівництво, реконструкція, модернізація);
- забезпечення соціально-побутових потреб своїх працівників. У цих випадках позикові кошти залучаються для видачі позичок своїм працівникам на індивідуальне житлове будівництво, облаштування садових та городніх ділянок та інші аналогічні цілі;
- інші тимчасові потреби. Принцип цільового залучення позикових коштів забезпечується і в цьому випадку, хоча таке їхнє залучення здійснюється зазвичай на короткі терміни та в невеликих обсягах.
3. Визначення граничного обсягу залучення позикових коштів. Максимальний обсяг цього залучення диктується двома основними умовами:
- граничним ефектом фінансового левериджу. Оскільки обсяг власних фінансових ресурсів формується на попередньому етапі, загальна сума власного капіталу, що використовується, може бути визначена заздалегідь. По відношенню до неї розраховується коефіцієнт фінансового левериджу (коефіцієнт фінансування), за якого його ефект буде максимальним. З урахуванням суми власного капіталу у майбутньому періоді та розрахованого коефіцієнта фінансового левериджу обчислюється граничний обсяг позикових коштів, що забезпечує ефективне використання власного капіталу;
- забезпеченням достатньої фінансової стабільності підприємства. Вона повинна оцінюватися не лише з позицій самого підприємства, а й з позицій можливих кредиторів, що забезпечить згодом зниження вартості залучення позикових коштів.
З огляду на ці вимоги підприємство встановлює ліміт використання позикових коштів у своїй господарській діяльності.
4. Визначення співвідношення позикових коштів, що залучаються на коротко- та довгостроковій основі.
Розрахунок такого співвідношення ґрунтується на цілях використання позикових коштів у майбутньому періоді. На довгостроковий період (понад 1 рік) позикові кошти залучаються, як правило, для розширення обсягу основних засобів та формування інших потреб реального інвестування (хоча за консервативної політики фінансування активів позикові кошти на довгостроковій основі залучаються і для забезпечення формування постійної частини оборотного капіталу). На короткостроковий період позикові кошти залучаються всім інших цілей їх использования.
Розрахунок необхідного розміру позикових коштів у межах кожного періоду здійснюється у розрізі окремих цільових напрямів їх подальшого використання. Метою цих розрахунків є встановлення термінів використання позикових коштів, що залучаються, для оптимізації співвідношення довго- і короткострокових їх видів. У цих розрахунків визначається повний і середній термін використання позикових коштів.
5. Визначення форм залучення позикових коштів.
Ці форми диференціюються у межах фінансового (банківського) кредиту; товарного (комерційного) кредиту; інших форм. Вибір форм залучення позикових коштів підприємство здійснює виходячи з цілей та специфіки своєї господарської діяльності (див. Банківський кредит; Комерційний кредит; Товарний кредит).
6. Визначення складу кредиторів. Цей склад визначається формами залучення позикових коштів. Основними кредиторами підприємства є його постійні постачальники, із якими встановлені тривалі комерційні зв’язку, і навіть комерційний банк, здійснює його розрахунково-касове обслуговування.
7. Формування ефективних умов залучення кредитів. До найважливіших із цих умов ставляться: термін надання кредиту (оптимальним вважається термін, протягом якого повністю реалізується мета залучення кредиту); ставка відсотка за кредит (див. Кредитний відсоток); умови виплати суми відсотка; умови виплати основної суми боргу; інші умови, пов’язані із отриманням кредиту.
8. Забезпечення ефективного використання кредиту. Критерієм такої ефективності виступають показники оборотності та рентабельності позикового капіталу (див. Коефіцієнти оцінки оборотності капіталу; Коефіцієнт рентабельності).
9. Забезпечення своєчасних розрахунків за отриманими кредитами. З метою забезпечення за найбільшими кредитами може заздалегідь резервуватися спеціальний зворотний фонд. Платежі з обслуговування кредитів включаються до платіжного календаря та контролюються в процесі моніторингу поточної фінансової діяльності.
На підприємствах, що залучають великий обсяг позикових коштів у широкому діапазоні їх форм загальна політика залучення позикових коштів деталізується потім у межах цього залучення (див. Політика залучення товарного кредиту, Політика залучення банківського кредиту).
