Пріоритетність вимог (order of priority) – вимоги кредиторів до підприємства-боржника, які відповідно до чинного законодавства підлягають першочерговому задоволенню. Така пріоритетність вимог встановлюється зазвичай законодавчими актами банкрутство (див. Черговість задоволення вимог кредиторів).
Пріоритетність вимог – порядок, у якому задовольняються вимоги кредиторів у разі ліквідації активів позичальника. Пріоритетність вимог вимог кредиторів під час ліквідації юридичної особи є важливою частиною здійснення цивільно-правових відносин. Провадження у справах про неспроможність регулюється численними положеннями майнового та корпоративного права.
Принцип черговості разом із принципом пропорційності є одними з основних принципів інституту неспроможності, що застосовується при ліквідації юридичної особи-боржника. Він виявляється у встановленні пріоритетів щодо задовольняються зобов’язань. Задоволення вимог кредиторів має здійснюватися відповідно до цього принципу.
Пріоритетність щодо різних категорій кредиторів означає не лише задоволення вимог кредиторів у встановленій законом черговості та відповідно різну ймовірність задоволення вимог, але також і неоднаковий обсяг повноважень при вирішенні питань, пов’язаних із перебігом конкурсного процесу.
Пріоритетність при ліквідації означає:
- задоволення вимог у черговості, встановленій законом;
- диференційований обсяг повноважень під час конкурсного процесу.
Вимоги кредиторів поділяються на поточні (позачергові) і чергові.
Право встановлює більший пріоритет поточних (позачергових) вимог, тобто грошових зобов’язань та обов’язкових платежів, що виникли після прийняття заяви про визнання банкрутом, інших зобов’язань, термін виконання яких настав після введення процедури банкрутства.
Право позачергового погашення зобов’язань за поточними платежами мають кредитори, вимоги яких виникли досі прийняття заяви про визнання боржника банкрутом. Вони мають переважне право перед іншими кредиторами. Сенс виділення категорії поточних платежів у створенні умов, вкладених у забезпечення нормального режиму господарську діяльність підприємства. Інший підхід, що полягає у можливості «заморожування» поточних вимог, неминуче призвів би до паралізації виробничої діяльності підприємств унаслідок надміру більших ризиків неповернення вкладених коштів з боку підприємств-боржників.
Поточні кредитори не є особами, які беруть участь у банкрутстві, та їхні вимоги не включаються до Реєстру. Під “черговими” розуміються вимоги, що вносяться до Реєстру.
Якщо припинення роботи організації-боржника може спричинити виникнення техногенних чи екологічних катастроф, загибель людей, то у позачерговому порядку погашаються витрати на заходи щодо недопущення таких наслідків.
«Позачергові» кредитори не набувають статусу осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а їхні вимоги не підлягають включенню до Реєстру вимог кредиторів. Майнові інтереси зазначених осіб підлягають захисту поза рамками провадження у справі про неспроможність.
Законодавчі акти розвинених країн, що регламентують відносини у сфері неспроможності, містять аналогічні становища, встановлюють найбільшу пріоритетність вимог, що виникли під час проведення процедур банкрутства.
