Пункт обміну валюти (Exchange Station) – структурний підрозділ, який відкриває банк або фінансову установу, у т.ч. на підставі агентських договорів із юридичними особами-резидентами, де здійснюються валютно-обмінні операції. До пунктів обміну валюти відносять:
- обмінні пункти уповноважених банків, які здійснюють обмін іноземної валюти та розташовані поза операційними залами банків;
- обмінні пункти інших кредитно-фінансових установ, які отримали ліцензію Національного банку України на здійснення операцій із торгівлі іноземною валютою;
- обмінні пункти суб’єктів підприємницької діяльності, що діють на підставі агентських угод із уповноваженими банками.
До валютно-обмінних операцій з іноземною валютою відносяться:
- купівля у фізичних осіб готівкової іноземної валюти за готівку;
- продаж фізичним особам-резидентам готівкової іноземної валюти за готівкову гривню;
- зворотний обмін фізичним особам-нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту;
- купівля-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валюту та за готівку (національний оператор поштового зв’язку такі операції не здійснює);
- конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї держави на готівкову валюту іншої держави;
- прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків.
Право відкривати пункти обміну валюти для здійснення валютно-обмінних операцій мають банки, які отримали банківську ліцензію та письмовий дозвіл Національного банку на здійснення неторгівельних операцій із валютними цінностями, а також фінансові установи, які отримали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення операцій із валютними цінностями. Банк (фінансова установа) має право розпочинати проведення операцій у пункті обміну валюти після його реєстрації у територіальному управлінні Національного банку та реєстрації реєстратора розрахункових операцій (РРО) у податковому органі.
Для відкриття агентського пункту обміну валюти банк укладає договір з агентом-фінансовою установою або юридичною особою, яка не є фінансовою установою, статутний капітал якої становить не менше 250 тис. грн., а установчими документами передбачено надання фінансових послуг з обміну валют. Реєстрацію пунктів обміну валюти банки та фінансові установи здійснюють у територіальних управліннях Національного банку за місцем свого розташування.
Курс купівлі та продажу іноземних валют за гривні встановлює виключно голова правління банку або керівник фінансової установи, яка відкрила пункт обміну на початок робочого дня.
Валютно-обмінні операції для фізичних осіб можуть здійснюватися у касах банків, фінансових установ та у пунктах обміну валюти. Каси банків та фінансових установ можуть здійснювати всі види валютно-обмінних операцій, а пункти обміну, у т.ч. агентські, – крім конвертації готівкової валюти та прийому її на інкасо.
Режим роботи кас обміну валюти у банках та фінансових установах збігається з режимом основної установи, а режим роботи пункту обміну валюти встановлює установу, яка його відкрила. У прикордонних зонах, аеропортах, на залізничних, морських та річкових вокзалах пункти обміну валюти мають функціонувати не менше ніж 21 годину на добу.
Робочі місця касирів, що здійснюють валютно-обмінні операції, повинні бути обладнані приладами для контролю за справжністю та для визначення ознак платіжності банкнот іноземної валюти та дорожніх чеків, довідниками та інформацією про банкноти іноземної валюти, які є законним платіжним засобом на території відповідної держави, основних елементах їх захисту, строки обміну банкнот, які вилучаються з обігу банками-емітентами тощо.
Рішення про здійснення валютно-обмінних операцій із монетами іноземних держав банки та фінансові установи приймають самостійно.
З метою організації безперебійної роботи пунктів обміну валюти банки та фінансові установи самостійно встановлюють для них розмір авансу у готівковій іноземній валюті та в національній валюті та до початку робочого дня забезпечують пункти обміну необхідними коштами.
При здійсненні валютно-обмінних операцій касир зобов’язаний видати клієнту довідку чи квитанцію, що є підтвердженням проведеної операції.
Довідка (certificate) за формою № 377 видається пунктом обміну валюти фізичній особі-нерезиденту як підтвердження операції з купівлі готівкової іноземної валюти та готівкової гривні. Ця довідка дійсна протягом 6 місяців та дає право здійснення зворотного обміну невикористаних гривень на іноземну валюту.
Квитанція за формою № 377-А видається пунктом обміну валюти банку або фінансової установи фізичним особам-резидентам на підтвердження здійснених валютно-обмінних операцій, а також фізичним особам-нерезидентам як підтвердження зворотного обміну невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту.
Операції з конвертації готівкової іноземної валюти здійснюються банками, фінансовими установами та їх пунктами обміну валюти лише з валютами 1 групи Класифікатора іноземних валют. Під час здійснення таких операцій використовується крос-курс, визначений згідно з офіційним курсом гривні до відповідних іноземних валют, встановлений Національним банком на день проведення операції. Комісійна винагорода за конверсійні операції встановлюється у відсотках від суми обміну у гривні та стягується у гривні.
Валютно-обмінні операції з 23 вересня 2011 року пунктами обміну валюти здійснюється після пред’явлення документа, що засвідчує особу. Максимальна сума угоди з продажу іноземної валюти одній особі за один операційний (робочий) день не повинна перевищувати суму, що регламентується НБУ.
(Див. Агенти валютного ринку, Валютне регулювання, Генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій, Ліцензування банківських операцій).
