Робоча сила – Сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини, що використовуються для доцільної діяльності, спрямована на виробництво благ (товарів та послуг).
У макроекономіці робоча сила – економічно активна частина населення: наймані працівники, особи, зайняті власним бізнесом, військовослужбовці, а також тимчасово безробітні, які шукають роботу.
Робоча сила – власність працівника. Коли матеріальні чинники є власністю фізичної особи, поєднання його з робочим місцем відбувається безпосередньо (у домашньому господарстві, власній справі та ін.). Відсутність у працівника власності на матеріальні фактори праці зумовлює необхідність продажу робочої сили через найм. Попит та пропозицію на робочу силу формується на ринку праці.
Робоча сила — здатність до праці, сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей, які має людина і які використовуються ним у виробництві життєвих благ. Робоча сила реально існує у особистості робітника і є головною продуктивною силою суспільства, первинним (поряд із землею, природою) чинником багатства, визначальним елементом продуктивних сил.
До робочої сили статистика в розвинених країнах зазвичай відносить всіх зайнятих (включаючи військовослужбовців) та безробітних. Синонімом поняття є категорія «економічно активне населення».
У змінах, які у галузевої структурі робочої сили, останні десятиліття, простежуються дві найважливіші тенденції: різке скорочення чисельності зайнятих у сільському господарстві і значне збільшення в сфері послуг. Помітна еволюція та професійно-кваліфікаційний склад робочої сили. Переважаючою категорією стали працівники переважно розумової праці, так звані білі комірці. Чисельність працівників фізичної праці скорочується як абсолютно, і щодо. Серед основних напрямів державного регулювання робочої сили можна назвати:
- програми зі стимулювання зростання зайнятості та збільшення кількості робочих місць у державному секторі;
- програми з підготовки та перепідготовки кадрів;
- програми сприяння найму робочої сили;
- програми із соціального страхування безробіття.
Робоча сила – кількість людей, придатних для роботи. На нього впливають багато факторів. Працездатний вік населення залежить від здобуття середньої та вищої освіти, що тягне за собою скорочення чисельності молодих некваліфікованих робітників, а також від пенсійного віку та пенсійної системи, що знижують кількість літніх робітників.
Серед населення працездатного віку частку робочої сили в його загальної чисельності (participation rate) впливає система соціального забезпечення, яка визначає, який дохід можна отримати не працюючи і наскільки легко відповідати вимогам для його отримання. Медичні норми впливають на частку непрацездатного населення, а структура сімей впливає на те, скільки людей залишаються поза ринком праці у зв’язку з доглядом за дітьми та літніми людьми. Доступність дошкільних закладів впливає на чисельність батьків, які здатні працювати протягом неповного робочого дня, а доступність робочих місць із неповним робочим днем впливає на чисельність людей, які взагалі можуть працювати.
Безробіття (unemployment) впливає чисельність людей, які перестали шукати роботу (discouraged workers), які насправді перестали входити до складу робочої сили. Величина робочої сили залежить також від імміграційної політики країни та від зусиль щодо реального її регулювання.
