Резерви під кредитні ризики (Loan Loss Provisioning) – спеціальні резерви, необхідність формування яких обумовлена кредитними ризиками, притаманними банківській діяльності. Створення резервів під кредитні ризики — це визнання витрат відображення реального результату діяльності банку з урахуванням погіршення якості його активів чи підвищення ризикованості кредитних операцій.
Резерви під кредитні ризики створюються з метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів та вкладників банків та регулюються відповідно до порядку формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого Національним банком.
Бухгалтерський облік формування та використання резервів під кредитні ризики здійснюється відповідно до інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування та використання резервів під кредитні ризики, затвердженого постановою Правління Національного банку України.
З метою недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальників (контрагентів банку) оцінка кредитних ризиків здійснюється за всіма кредитними операціями та коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках банків. Банки самостійно визначають рівень ризику кредитних операцій, оцінюють фінансовий стан позичальників та вартість застави.
До заборгованості за кредитними операціями, що становлять кредитний портфель банку, відносяться:
- термінові депозити, розміщені в інших банках, та сумнівна заборгованість за ними;
- всі види наданих кредитів суб’єктам господарювання, фізичним особам та органам державної влади та місцевого самоврядування та сумнівна заборгованість за ними;
- вимоги, придбані за операціями факторингу із суб’єктами господарювання, та сумнівна заборгованість за ними;
- гарантії, поруки, підтверджені акредитиви, акцепти та авалі, надані банкам;
- сумнівна заборгованість щодо виплачених гарантій, виданих іншим банкам;
- зобов’язання щодо кредитування, надані банкам та клієнтам. У розрахунок резерву береться 50% від суми зобов’язань із кредитування.
З метою розрахунку резервів під кредитні ризики банки здійснюють класифікацію кредитного портфеля з кожної кредитної операції залежно від фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та з урахуванням рівня забезпечення кредитної операції. За результатами класифікації кредитного портфеля визначається категорія кожної кредитної операції:
- “стандартна”;
- “під контролем”;
- субстандартна;
- “сумнівна”;
- “безнадійна”.
Загальна заборгованість за кредитними операціями становить валовий кредитний ризик кредитора.
Для цілей розрахунку резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями визначається чистий кредитний ризик (в абсолютних показниках) шляхом зменшення валового кредитного ризику, класифікованого за ступенями ризику, на вартість забезпечення, що приймається.
Банки повинні створювати та формувати резерви під кредитні ризики для відшкодування можливих втрат на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, виваженим на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземних валютах.
Не виробляється формування резервів під кредитні ризики:
- за бюджетними кредитами;
- за кредитними операціями між установами у системі одного банку;
- з операцій фінансового лізингу, якщо об’єктом цих операцій є нерухоме майно;
- за коштами, розміщеними банком за умов субординованого боргу;
- за позабалансовими зобов’язаннями з кредитування (крім зобов’язань, наданих банкам), за якими банк не повинен надавати кошти на першу вимогу контрагента;
- за кошти в іноземній валюті, перерахованій Національному банку.
Резерви під кредитні ризики поділяються на резерв під стандартну та нестандартну заборгованість. Резерви під нестандартну заборгованість формуються за кредитними операціями, класифікованими як «під контролем», «субстандартні», «сумнівні» та «безнадійні». Резерви під кредитні ризики використовуються тільки для покриття збитків за непогашеною позичальниками заборгованістю за кредитними операціями, стягнення якої неможливе.
Банки зобов’язані здійснювати розрахунок резервів під стандартну та нестандартну заборгованість (з урахуванням термінів погашення боргу за кредитними операціями) протягом місяця, в якому здійснено або укладено угоду на здійснення кредитної операції. Формування резервів під кредитні ризики банки зобов’язані здійснювати щомісячно у повному обсязі незалежно від розміру їх доходів за групами ризику відповідно до сум заборгованості за кредитними операціями (у тому числі наданих зобов’язань з кредитування) станом на перше число місяця, наступного за звітним до встановленого терміну для подання оборотно-сальдового балансу (щомісяця). Розмір фактично сформованого резерву за кредитними операціями банків контролюється Національним банком за даними оборотно-сальдового балансу.
Відношення суми нарахованих резервів до обсягу наданих кредитів називається коефіцієнтом резервування під кредитні ризики та характеризує якість кредитного портфеля банку. На практиці з цією ж метою використовують показник, що відображає відношення суми нарахованих резервів до проблемних активів (сумнівні кредити і неповернені кредити). Нараховані резерви обов’язково мають перевищувати суму проблемних активів.
(Див. Резерви, Резерви під втрати за активними операціями).
