Рейтингові агенції – Організації, що спеціалізуються на оцінці кредитоспроможності емітентів та інвестиційній якості емітованих цінних паперів. За результатами своїх досліджень рейтингові агенції надають кредитні рейтинги.
Рейтингові агентства (rating agencies) – міжнародні та національні аналітичні служби, що становлять інтегральні індекси ризику економічних суб’єктів за ступенем надійності як позичальників. Рейтингові агентства оцінюють надійність різного роду боргових зобов’язань та становлять кредитні рейтинги (рейтинги платоспроможності) емітентів – держава, район (регіон), фінансова установа (банк), цінний папір конкретного емітента. Мета рейтингів – визначити рівень потенційної прибутковості та надійності інвестицій. Рейтинги надаються на тривалий період і змінюються при зміні фінансових показників діяльності суб’єкта.
Для того, щоб правильно використовувати рейтинги, необхідно розуміти, що агентства оцінюють при їх виставлянні насамперед ймовірність несплати боргу. При цьому рейтинги не відображають інших факторів, які можуть мати значення для позичальника в майбутньому, такі як зміна економічної кон’юнктури або проблеми з поточною ліквідністю.
Рейтингові агентства не надають гарантій за результати своїх досліджень і не розголошують використовувану методологію в повному обсязі.
Надання рейтингу – комерційна послуга. Її замовниками є держави, фірми, фінансові організації. Наявність рейтингу дає емітентам можливість пропонувати свої цінні папери ширшому колу інвесторів, що знижує відсоткові ставки, а також робить відомим позичальника і впливає на його репутацію.
Завдяки рейтингам інвестори можуть отримати незалежну думку про можливість вкладення коштів, знизити ризики, порівняти цінні папери за співвідношенням ризик-прибутковість. У цьому агентства відстежують платоспроможність позичальників у момент присвоєння рейтингу, а й протягом усього періоду співробітництва, тому інвестори мають доступом до інформації про надійність своїх вкладень фактично у часі.
Проте недолік рейтингових агентств у тому, що їх дані часто спізнюються. Їх безумовною невдачею стало те, що вони не змогли попередити інвесторів вчасно про проблеми в таких компаніях, як AIG, Enron, Lehman Bros., Parmalat та ін. фінансові труднощі і навіть причиною кризи на ринку американської нерухомості. Саме тоді вперше у низки провідних інвесторів з’явилися сумніви щодо професійної компетентності рейтингових агентств.
Вважається, що основними причинами збоїв у роботі агенцій були: повільна швидкість реакції на події, припущення, що використовуються в методології, конкуренція між самими агенціями, а також конфлікт інтересів, коли присвоєння рейтингу оплачує держава або компанія-замовник, зацікавлені у позитивній оцінці.
У світі існує близько 100 рейтингових агенцій. Їх прийнято ділити на міжнародні та національні.
Історично склалося, що міжнародні зареєстровані США. Це з тим, що американські інвестиційні фонди вважаються найбільшими учасниками ринку капіталів.
Найбільш впливові міжнародні рейтингові агенції: Standard & Poors, Moody’s, Fitch Ratings.
Позначення NR – not rated (ні рейтингу) просто показує, що рейтинг не присвоювався. Рейтингові оцінки позначаються першими літерами латинського алфавіту – A, B, C, D. Рейтинги групи А (інвестиційного класу) свідчать про добрі фінансові показники – висока норма прибутку, достатня для виплати відсотка; висока ліквідність активів, мала залежність від коливань відсоткової ставки, високий рівень надійності.
Облігації груп В і С відносяться до так званих junk bonds («сміттєвих», або високо ризикованих облігацій). Облігації групи називають також «облігаціями для ділових людей», т.к. вони призначені для тих, хто шукає дохід вище за середній. Основні інвестори у облігації групи В – інвестиційні компанії та фонди, венчурні фірми.
Рейтинг класу С є радше попередженням про можливі втрати, ніж рекомендації для інвестування. До цієї групи відносять облігації новостворених компаній, щодо стабільності чи виживання яких є сумніви.
Для присвоєння рейтингів рейтингові агентства аналізують фінансову звітність – баланс за поточні та попередні роки, звіт про фінансові результати, дивідендну історію та дивідендну політику, джерела фінансування тощо.
Існують деякі відмінності у методах присвоєння рейтингів основними рейтинговими агенціями. Аналітики Moody’s Investors Services (засновник – фірма Dun & Bradstreet) надають великого значення амплітуді циклічних коливань у галузі емітента (рівню галузевого ризику – коефіцієнту «бета») та стійкості даного емітента в умовах інфляції (ризику інфляції); агенція Standard & Poor’s Corp. (Дочірня компанія McGraw Hill, Inc.) визначає рейтинги на базі фінансового стану компанії.
